Синтез душевного і пейзажного «пленеризму» у збірці Івана Франка «Із днів журби»

Abstract

У статті запропоновано розгляд поезій Франка періоду «днів журби» крізь призму імпресіоністських художніх прийомів. Розглянуто новаторство поета у способах передачі індивідуальних настроїв, миттєвих станів, швидкоплинних моментів. Простежено, що твори із настроєвими враженнями переважають у циклі «В плен-ері», а у комплексі відчутті в ліричного суб’єкта домінують півтони. Акцентовано на майстерності відтворення колористичної мінливості світу. З’ясовано художню трансформацію в науково-філософських орієнтаціях Франка, синкретизм художнього та елементів наукового мислення з виразною художньою домінантою. Підсумовано, що авторські імпресіоністично-філософські прийоми не ілюструють абсолютної приналежності Франка до імпресіонізму, а є здебільшого засобами імпресіоністичності, що завжди була властивою великим митцям.

The article offers a review of Franko’s poetry of “the days of sorrow” period through the prism of impressionistic artistic techniques. It is considered the poet’s innovation in the ways of rendering the individual moods, instantaneous state, fleeting moments. It is traced that the works with the mood impressions prevail in the cycle “In plein air”, and semitones dominate in the complex of sensations of lyrical subject. Attention is drawn on mastery of coloristic reproduction and variability of the world. It is elucidated the artistic transformation in Franko’s scientific and philosophical orientations, syncretism of the artistic and the elements of scientific thinking with a clear artistic dominating idea. It is summarized that the author’s impressionistic and philosophical techniques don’t illustrate the absolute affiliation with impressionism, but they are mainly the means of impressionasticism that was always peculiar to the great artists.