Феномен іміджу у сучасній лінгвістиці

Abstract

У статті висвітлено сутність іміджу з позицій лінгвістики на основі аналітичного огляду релевантних за тематикою наукових праць. Імідж як об’єкт лінгвістичних досліджень привертає дедалі більшу увагу науковців, які розглядають різні аспекти його вербалізації: лінгвокогнітивні, комунікативно-прагматичні, лінгвосеміотичні, фонологічні, риторичні, соціолінгвістичні, лінгвокультурні та гендерні. Аналіз іміджу не може бути ґрунтовним без використання лінгвістичних методів дослідження, оскільки вербальна складова присутня в усіх видах іміджевої комунікації. Мовні ресурси відіграють важливу роль у процесі формування іміджу. Імідж – це ментальне утворення з певним емоційним забарвленням, яке формується за допомогою цілеспрямованого комунікативного впливу з метою закріплення у свідомості адресата цілісної системи уявлень та оцінок, пов’язаних з об’єктом, для досягнення певних цілей. Імідж штучно створюється вербальними, візуальними та аудіовізуальними засобами в результаті діяльності іміджмейкера з метою створення бажаної реакції в масової аудиторії зацікавлених осіб. Цілком природно, що лінгвісти звертають особливу увагу на вербалізований імідж, у процесі формування якого відбувається трансляція необхідної інформації іміджевого характеру лінгвальними засобами, тобто переведення відібраних іміджевих характеристик ініціатора комунікації у вербальний контекст. Когнітивна структура поняття «імідж» містить онтологічний, уточнюючий онтологічний, гносеологічний, репрезентаційний і аксіологічний компоненти. До головних властивостей іміджу як соціально-зорієнтованого відображення образу відносять семіотичну здатність людини до кодифікації реальності, інформативність, символічність, емоціогенність, соціальну та ціннісну орієнтованість, здатність до регулярної відтворюваності сформованого образу в комунікативних ситуаціях, до його закріплення у свідомості адресата, що дає змогу віртуалізувати інформаційний простір і керувати потребами індивіда.

The article focuses on revealing the essence of image from the perspective of linguistics based on the analytical review of the relevant research literature. Image as an object of linguistic research is increasingly attracting the attention of scholars who study the linguocognitive, communicative-pragmatic, linguosemiotic, phonological, rhetorical, sociolinguistic, linguistic and gender aspects of its verbalization. The study of image cannot be thorough without the use of linguistic research methods, since the verbal component is present in all types of image communication. Language resources play an important role in the process of image formation. Image is an emotionally coloured mental formation which is created in the process of a purposeful communicative activity with the aim of fixing in the addressee’s consciousness the integral system of conceptions and evaluations connected with an object for the achievement of certain goals. Image is artificially created by verbal, visual and audio-visual means as a result of the image-maker’s activities in order to produce the desired response in the mass audience of stakeholders. It is quite natural that linguists pay special attention to the verbalized image. In the process of its construction the necessary information of image character is transmitted with the help of linguistic means, that is, the selected image features of the initiator of communication are translated into a verbal context. The cognitive structure of the concept of image contains ontological, clarifying ontological, epistemological, representational and axiological components. The primary characteristics of image as a socially-oriented reflection of conception include the semiotic ability of a person to codify reality, informativeness, symbolism, emotionality, social and value orientation, the ability to regularly reproduce the constructed image in communicative situations, the ability to fix it in the recipient’s consciousness that enables the virtualization of information space and management of each individual’s needs.