Травестування жанру через заголовок у "Дияболічних параболах" Порфирія Горотака

Abstract

The article deals with the problem of correlation of title and genre of a text. The research field includes headlines with a nomination of a particular genre. The subject of research are the texts of the collection "The Diabolic Parables" of the mystical poet Porphyry Horotak. Functional capabilities of titles with genre nomination, their influence on genre reception are analyzed. The complicated relations that emerge between the announced genre and the genre features of the text can be divided into three varieties: travestying of the genre, the "adaptation" to the canons of the genre, and the relations that come close to equivalence. Method of travestying of the genre is realized by parodying and remaking the genre canon. This leads to forming of a particular genre simulacrum. "Adaptation" to the canons of the genre is embodied through ironic pathos, the use of elements of low style in "high" works. Equivalent links between a title containing a genre nomination and a text are rare. This is due to the belonging of the texts of the collection to literary hoax, which facilitates semantic multilayers. In "The Diabolic Parables" the mystified author brings into the title the following nominations of such genres as fugue, ode, elegy, ballad, song, mystery. The intentional inconsistency between grand content and its formal transvestying is intended to convey to the reader the basic semantic dominants of the collection of texts – depicting of mismatch between the mundane, "low" reality and the high, romantic ideals of the lyrical hero.

Стаття присвячена проблемі співвідношення заголовка і жанру твору. У поле дослідження потрапляють заголовки з номінацією певного жанру. Предметом розгляду слугують тексти збірки "Дияболічні параболи" містифікованого поета Порфирія Горотака. Проаналізовано функціональні можливості заголовків із номінацією жанру, їхній вплив на рецепцію жанру. Ускладнені звʼязки, що виникають між ано-нсованим жанром і жанровими рисами твору, можна поділити на три різновиди: травестування жанру, "пристосування" до канонів жанру і взаємозвʼязки, що наближаються до еквівалентності. Прийом травестування жанру реалізується шляхом пародіювання і перелицювання жанрового канону. Це призводить до утворення своєрідного жанрового симулякру. "Пристосування" до канонів жанру втілюється через іронічний пафос, застосування елементів низького стилю у "високих" творах. Еквівалентні звʼязки між заголовком, що містить номінацію жанру, і текстом − явище рідкісне. Це пояснюється приналежністю текстів збірки до літературної містифікації, яка сприяє смисловій багатошаровості. У "Дияболічних параболах" містифікований автор залучає до заголовків номінації таких жанрів як фуга, ода, елегія, балада, пісня, містерія. Зумисна неузгодженість між піднесеним змістом і його формальним травестуванням покликана донести до читача основні смислові домінанти збірки − змалювання невідповідності між приземленою, "низькою" дійсністю та високими, романтичними ідеалами ліричного героя.

Artykuł dotyczy problemu korelacji tytułu i gatunku utworu. Obszar badań obejmuje nagłówki z nominacją określonego gatunku. Przedmiotem rozważań są teksty ze zbiórki „Paraboły diaboliczne” mistycznego poety Porfirego Horotaka. Analizowana jest funkcjonalność tytułów z nominacją gatunku i ich wpływ na jego odbiór. Skomplikowane relacje, które pojawiają się między zapowiedzianym gatunkiem a cechami gatunkowymi utworu, można podzielić na trzy odmiany: trawestacja gatunku, „adaptacja” do kanonów gatunku i związek zbliżony do równoważności. Akceptacja trawestacji gatunku realizowana jest przez parodiowanie i przelicowanie kanonu gatunku. Prowadzi to do powstania pewnego rodzaju symulakru gatunkowego. „Adaptacja” do kanonów gatunku ucieleśnia ironiczny patos, wykorzystanie elementów o niskim stylu w dziełach „wysokich”. Równoważne powiązania między tytułem zawierającym nominację gatunku a tekstem są rzadkie. Wynika to z przynależności tekstów zbioru do mistyfikacji literackiej, która promuje semantyczną wielowarstwowość. W „Parabołach diabolicznych” tajemniczy autor czerpie z tytułów nominacje takich gatunków jak fuga, oda, elegia, ballada, piosenka, tajemnica. Umyślna niespójność między wysublimowaną treścią a jej formalną trawestacją ma na celu przekazanie czytelnikowi podstawowej semantycznej dominanty zbioru – przedstawienia nieodpowiedniości między przyziemną, „niską” rzeczywistością a wysokimi, romantycznymi ideałami lirycznego bohatera.