Проза Миколи Вінграновського і проблеми художньої майстерності.

Abstract

У дисертації досліджується проблема художньої майстерності М. Вінграновського-прозаїка крізь призму адаптації напрацювань сучасної наратології (зокрема, наративних типологій Ж.Женетта та В.Шміда) в українському контексті, співіснування літературознавчих парадигм. Експлікується поняття “художньої майстерності” наратологічними засобами. Важливе місце в дисертаційному дослідженні займає трансформація понятійно-термінологічної “мови” традиційних літературознавчих шкіл (культурно-історичної, психологічної), їх адаптація у парадигмах новітніх шкіл структуральної, рецептивно-комунікативної і міфопоетикальної. Простежено збереження чи модифікацію наративних особливостей тексту оригіналу М. Вінграновського в англомовних перекладах. Обрані для аналізу тексти розглядаються як величезний наративний потенціал творчості письменника, що увиразнює, експлікує проблеми художньої майстерності.

В диссертации изучается проблема художественного мастерства М. Винграновского-прозаика посредством адаптации достижений современной нарратологии (в частности, нарративных типологий Ж. Женетта и В. Шмида) в украинском контексте, сосуществование литературных парадигм. Эксплицируется понятие «художественное мастерство» нарратологическими средствами. Важное место занимает трансформация понятийно-терминологического «языка» традиционных литературоведческих школ (культурно-исторической, психологической), их адаптация в парадигмах новейших школ структурализма, рецептивно-коммуникативной и мифопоэтической. Прослеживается соблюдение или модификация нарративных особенностей текста оригиналов М. Винграновского в англоязычных переводах. Использованные для анализа тексты рассматриваются как нарративный потенциал творчества писателя, что сказывается на выразительности, экспликации проблемы художественного мастерства.

The dissertation presents the research of M. Vinhranovsky’s artistic skill as a prosaist in the light of modern narratology achievements adaptation to the Ukrainian traditions, of literary criticism paradigms co-existence. In this historical and literary context the paradigms introduced during the 19th and the first half of the 20th centuries are compared. Transformation of the terminology of the traditional literary schools (cultural and historical, psychological ones) and its adaptation in the paradigms of modern approaches (structural, receptive and communicative, mythopoetical ones) is traced. The evolution of the theory of expounding narrative forms (in particular in the works by the French theorist G. Genette and the German specialist of Slav language and literature V. Shmid) is taken into consideration.