European trends in Dmytro Shainoha’s painting as a vector going outside social art

Abstract

The article proves the existence of modern trends in the Ternopil painting on the background of the established at that time the creative method of socialist realism, which makes it illegal claim of the provinciality of the local Fine Arts of the second half of the twentieth century. For art analysis, we have chosen Dmytro Shainoha’s paintings of different time periods as he was a bearer of the traditional Lviv school of painting with his attraction to modernism. We observe the master’s non-standard approach to the interpretation of portraits, epic and urban landscapes, still-lifes. The change of the artist’s palette was found in the most iconic canvases of the Siberian period of creativity (1960's) – "Bitter memories of Siberia" and "Sayano-Shushenska expedition". These works are marked by the peculiar approach in which nature was the only model that organized the form and time of the year. The artist's attraction to the panorama was highlighted, which manifested as much as possible in the cycle of urbanistic landscapes dedicated to Ternopil. The tendency to non-standard number of plans is revealed, but at the same time the main thing is clearly outlined in the foreground, which is completely revealed both in color and in the form, demonstrating the basis of professional requirements. The contrast between compositional and colorist methods of social realism and the artist’s painting focused on the latest European trends is shown . The application of methods of peculiar mounting of relief in a single row, the creation of a composition with a load the middle ground, the departure from documentary reproduction of the surrounding reality, pastoral manner letters, formal use of bright, pure shades in composite conditions of the second plan are analyzed. On this basis the parallels between Shainoha’s painting and European post-impressionists’, in particular Vincent van Gogh, Edward Munch, Paul Cesan, P & B Barnard and others are made. It was revealed that the artist's artistic character was distinguished by the use of formalistic admission to design the shape with the color, the chromatic accentuation of the details of the work not so openly and expressively, as in the works of European and even Lviv artists. It was more restrained, veiled, which corresponded to local paintings based on the ground of local coloring.

У статті доведено існування модернових течій в тернопільському живописі на тлі усталеного на той час творчого методу соцреалізму, що робить неправомірним твердження про провінційність місцевого образотворчого мистецтва другої половини ХХ століття. Для мистецтвознавчого аналізу обрано картини Дмитра Шайноги різного часового періоду як носія традиційної львівської школи живопису з її тяжінням до модернізму. Спостерігаємо нешаблонний підхід до трактування портретів, епічних та урбаністичних пейзажів, натюрмортів майстра. Виявлено зміну палітри митця у найбільш знакових полотнах сибірського періоду творчості (1960-ті роки) «Гірка пам'ять про Сибір» та “Саяно-Шушенська експедиція”. Ці твори відзначені своєрідним підходом, у якому натура – лише модель, яка організувала форму та пору року. Висвітлено тяжіння художника до панорамності, яке максимально проявлялося у циклі урбаністичних пейзажів, присвячених Тернополю. Виявлено схильність до нестандартної кількості планів, але при цьому чітко подане на передньому плані головне, яке повністю розкрите і в кольорі, і в формі, демонструючи засади фахових вимог. Показано контраст між композиційними та колористичними прийомами соцреалістичного живопису та орієнтованого на новітні європейські тенденції письма у творчості художника. Проаналізовано застосування прийомів своєрідного монтажу рельєфу в єдиний ряд, створення композиції з навантаженням середнього плану, відходу від документального відтворення навколишньої дійсності, пастозною манерою письма, формальним вживанням яскравих, чистих відтінків у композиційних умовах другого плану. На цій основі проведено паралелі між манерою живопису Шайноги і європейських постімпресіоністів, зокрема Вінсентом ван Гогом, Едвардом Мунком, Полем Сезаном, П'єром Боннаром та іншими. З'ясовано, що образотворчість художника вирізнялася застосуванням прийому формалістичного конструювання форми кольором, хроматичного акцентування деталей твору не так відкрито та виразно, як у творчості європейських, та навіть львівських художників. Це відбувалось більш стримано, завуальовано, що відповідало місцевим живописним традиціям, базованих на ґрунті місцевого колориту.