Неоромантична проза Джозефа Конрада і Юрія Яновського.

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню загальних закономірностей поетики і художньої картини світу неоромантичної прози Д.Конрада і Ю.Яновського, своєрідності діалогу та інтертекстуального зв’язку між ними. У роботі означено природу іронії як онтологічного підґрунтя неоромантизму, охарактеризовано специфіку відносин між ідеальними типами генія – героя – святого в творах митців. У дисертації окреслено трагічний характер людини в парадоксальному світі наративу Д.Конрада та специфіку християнського прагнення до соборності як засадничого руху до націєтворення у Ю.Яновського. При цьому головну увагу зосереджено на висвітленні в зіставному контексті форм присутності Святого Письма у текстах митців. Шляхом виявлення форм рецепції романів та оповідань Д.Конрада у ранній прозі Ю.Яновського осмислено специфіку вираження «поетичного» комплексу моря, розкрито образний світ та ідейне вирішення наративу про «повернення на Батьківщину» у творах письменників.

Диссертация посвящена исследованию общих закономерностей поэтики и художественной картины мира неоромантической прозы Д.Конрада и Ю.Яновского, своеобразию диалога и интертекстуальной связи между ними. В работе определена природа иронии как онтологическое основание неоромантизма, охарактеризирована специфика отношений между идеальными типами гения – героя – святого в художественных картинах мира писателей. В диссертации очерчены трагический характер человека в парадоксальном мире нарратива Д.Конрада и специфика христианского стремления к соборности как главного движения к творению нации у Ю.Яновского. При этом особое внимание обращено на выяснение в сравнительном контексте форм присутствия Священного Писания в текстах писателей. Путем определения форм рецепции романов и рассказов Д.Конрада в ранней прозе Ю.Яновского осмыслена специфика выражения «поэтического» комплекса моря, раскрыты образный мир и идейное решение нарратива о «возвращении на Родину» в сочинениях писателей.

The research of general conformities of poetic manner and fictional world in Joseph Conrad and Yuriy Yanovsky’s neoromantic prose, peculiarities of dialogue and intertexual connections between them are discussed in the thesis. Much attention is paid to the defining the specifics of neoromantic planes of Ukrainian and English writers in the context of religious-anthropological and ironic paradigms of existential reality reception early in the 20th century. In this context there is an attempt to distinguish the structure creating basis of the artistic world of English writer’s prose in the narrative built on the principles of tragic ideological irony. The general features of “demonic” ontology in the English writer’s fiction have been investigated according to the positions of S.Kierkegaard’s religious-anthropological dialectics. The thesis deals with the analysis of fictional narration through the prism of categories of despair, fear, lack of faith and sin.