Подолання «кризи теорії» через повернення до витоків «чистої герменевтики»

Abstract

У статті в контексті аналізу сучасного стану літературознавчої науки простежуються спроби виходу із кризової ситуації шляхом повернення до витоків класичних моделей літературного аналізу. На основі праці Е.Д.Гірша, В.Ізера та ін. з'ясовуються основні положення класичних літературознавчих процедур. Основна увага відведена аналізу ролі авторської інтенції у сприйнятті та аналізі літературного твору. Окреслюються можливі закони «точності інтерпретації» та висловлюються аргументи на користь повернення до витоків «чистої герменевтики».

В статье в контексте анализа современного состояния литературоведческой науки прослеживаются попытки выхода из кризисной ситуации путем возвращения к истокам классических моделей литературного анализа. На основании трудов Э.Д.Хирша, В.Изера и др. рассматриваются основные положения классических литературных процедур. Основное внимание уделено анализу роли авторской интенции в восприятии и анализе литературного произведения. Очерчиваются возможные законы «точности интерпретации» и артикулируются аргументы в пользу возвращения к истокам «чистой герменевтики».

In the article in the context of analysis of the contemporary condition of the literary scholarship the main attempts of the surmounting the crisis by returning to the ‘pure hermeneutics’ are outlined. On the basis of the literary works by E.D.Hirsh, W.Iser and others the main principles of the classical literary procedures are elucidated. The main attention is paid to the role of author’s intention in the process of reception and analysis of the literary text. The main laws of the ‘validity of interpretation’ are undertaken as well as the arguments for the benefit of the return to the beginnings of the ‘pure hermeneutics’ are given.