Сільська школа Східної Галичини в умовах нацистської окупації 1941–1944 рр.

Abstract

Трансформація системи освіти у сучасній Україні зумовлює потребу вивчення попереднього історичного досвіду. Реформування освітньої сфери Східної Галичини наприкінці 1930-х – середині 1940-х є унікальною практикою, оскільки за короткий період часу учні та вчителі адаптувалися до трьох відмінних навчально-виховних систем. Попри значну кількість наукових публікацій з історії Східної Галичини періоду Другої світової війни, питання сільської освіти залишалося поза увагою дослідників. Залучення нових архівних документів, аналіз публікацій тогочасної періодичної преси, спогадів очевидців та напрацювань сучасних дослідників, дозволило викласти авторське бачення означеної проблеми. В процесі наукового пошуку з‟ясовано, що нацистська освітня політика «освіченого колоніалізму» мала за мету надати місцевим мешканцям елементарні знання, щоб ті могли виконувати некваліфіковану роботу в сільському господарстві та промисловості. Натомість, галицькі селяни, за будь-яку ціну дати своїм дітям освіту, вбачаючи у цьому єдиний спосіб полегшити їм життя. Українські аграрії у різний спосіб долучалися до ремонту та утримання шкіл, матеріально підтримували учнів та вчителів. Координатором відродження української національної освіти виступали національні товариства «Просвіта», Українське учительське об‟єднання праці та Український Центральний комітет. Загалом, не зважаючи на лихоліття воєнного часу, сільські діти у Східній Галичині мали змогу отримувати належну освіту.

The transformation of educational system in modern Ukraine stipulates the need to study the previous historical experience. Reforming the educational sphere of eastern Galicia in the late 1930 's-mid 1940 's is unique, because in a short period of time, students and teachers adapted to three different educational systems. Note that the Soviet and Nazi totalitarian regimes carried out changes in the educational model in its geopolitical interests, completely neglecting the interests of the Ukrainian population. At the same time, the Ukrainian peasants, contrary to the desire of the invaders, tried to organize the training of youth in the national-patriotic spirit. Despite the significant amount of scientific publications on the history of East Galicia during the second world war, the issue of rural education was neglected. Attraction of new archival documents, analysis of the publications of the periodical press, the memories of witnesses and achievements of modern researchers, helped lay the intellectual vision of the problem. The publication is built for the problem-the chronological principle, to cover the main aspects of the problem in a logical sequence and relationship. In the process of scientific research found that the Nazi educational policy of enlightened colonialism had a goal to give local residents a rudimentary knowledge that they could be able to perform unskilled jobs in agriculture and industry. Instead, the Galician peasants, tried at any price to give their children an education, seeing in this the only way to relieve them of life. Ukrainian farmers were involved in different ways with the repairing and maintenance of schools, financially supported by students and teachers. Coordinator of the revival of the Ukrainian national education performed society «Prosvita», Ukrainian Teacher‟ Union labor and the Ukrainian Central Committee, speaking with specific mediate between the occupation authority and local the community. Ukrainian educators, tried under any circumstances perform their duty with the national-patriotic upbringing of the younger generation. In General, despite the disasters of the war time, rural children in eastern Galicia had the opportunity to receive a proper education.