Концепція “lo stato” Н. Макіавеллі та подолання логократії у сфері державницької думки епохи Середньовіччя

Abstract

Безроздільне багатовікове домінування християнської ідеології у всіх сферах життя середньовічної Європи було підважене виникненням у містах феномену ренесансного гуманізму, що виявлявся як заснована на рецепції античності “модифікація” християнства, характерною рисою якої був відхід від персоналізму убік містицизму, пантеїзму і, в кінцевому рахунку, антропоцентризму, що, в певному розумінні, якщо не ставив людину на місце Бога, то перетворював її на “титана”, вільного від будь-яких соціальних і культурних обмежень. З одного боку, це спонукало небачене в історії розкриття творчих можливостей людини, з іншого – посприяло утвердженню в суспільно-політичній сфері принципів аморалізму і вседозволеності, що дали початок процесам “десакралізації” держави в обох її іпостасях – “теократії” і “політії”. Переломною на цьому шляху стала концепція “lostato” Н. Макіавеллі, якому вдалось пробитись крізь середньовічну риторику до реальності, показати речі такими, якими вони є, тобто подолати логократію – владу слів, з епохи, що відживала своє.

Безраздельное многовековое доминирование христианской идеологии во всех сферах жизни средневековой Европы было подорвано возникновением в городах феномена ренессансного гуманизма, представлявшего собой основанную на рецепции античности “модификацию” христианства, характерной чертой которой был уход от персонализма в сторону мистицизма, пантеизма и, в конечном счете, антропоцентризма, который, в определенном смысле, если не ставил человека на место Бога, то превращал его в “титана”, свободного от каких-либо социальных и культурных ограничений. С одной стороны, это побудило невиданное в истории раскрытие творческих возможностей человека, с другой способствовало утверждению в общественно-политической сфере принципов аморализма и вседозволенности, давшие начало процессам “десакрализации” государства в обоих ее ипостасях – “теократии” и “политии”. Переломной на этом пути стала концепция “lo stato” Н. Макиавелли, которому удалось пробиться сквозь средневековую риторику к реальности, показать вещи такими, какие они есть, то есть преодолеть логократию – власть слов, из эпохи, что отживала свое.

The inseparable centuries-old domination of Christian ideology in all spheres of the life of the Medieval Europe was fueled by the emergence of the Renaissance humanism phenomenon in the cities, which was based on the recipe of antiquity, the “modification” of Christianity, the characteristic feature of which was the departure from personalism towards mysticism, pantheism and, ultimately, anthropocentrism, which, in a certain sense, if you did not put a person into a place of God, then turned it into a “titanum”, free from any social and cultural constraints. On the one hand, it prompted unprecedented in the history of the disclosure of creative abilities of man, on the other hand, it contributed to the establishment of the principles of amoralism and permissiveness in the socio-political sphere, which gave rise to the processes of “desacralization” of the state in both its hypostases – “theocracy” and “politiа”. The turning point in this way was the “lostato” concept by N. Machiavelli, who managed to break through the medieval rhetoric to the reality, to show things as they are, that is, to overcome the logocracy– the power of words from the era that was devastated.