Заснування та початки діяльності Української Автокефальної Православної Церкви у повоєнній Німеччині

Abstract

Після другого відродження в 1942 р. Українська Автокефальна Православна Церква (далі – УАПЦ) зазнала багато перешкод щодо своєї діяльності від радянського та німецького окупаційних режимів. Від переслідувань та утисків ієрархами та духовенством УАПЦ прийняте рішення емігрувати. Зберігши канонічний єпископат, УАПЦ розпочала новий етап існування в емігрантських умовах. Місцем перебування для духовенства та великої кількості українського народу стала повоєнна Німеччина. Серед численних емігрантів, які покинули Україну, був Анатолій Захарович Дублянський, майбутній митрополит Західноєвропейський і Паризький УАПЦ в діаспорі, уродженець Волині, який залишив помітний слід у розвитку культури рідного краю та церковного життя в Німеччині. Присвятивши своє життя УАПЦі, він багато потрудився для становлення та існування УАПЦ в Німеччині, спочатку у священичому сані, а після смерті дружини – у єпископському. Саме на основі спогадів Анатолія Дублянського про зародження церковного життя в повоєнній Німеччині у цій статті досліджено процес становлення українського православного життя та діяльності УАПЦ в Німеччині після Другої світової війни.

After the second revival in 1942, the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church (further – UAOC) met a number of obstacles regarding its activities from the Soviet and German occupation regimes. Due to persecution and oppression, the hierarchy and clergy of the UAOC made a decision to go to emigration. Preserving the canonical episcopate, the UAOC has begun a new stage of existence in an emigrant environment. Since then, a new period of activity of the UAOC in an emigrant environment begins, the study of which is relevant to modern historical science, since the study and introduction into the scientific sphere of new archival documents and memoirs of contemporaries gives an opportunity to establish a coherent picture of the activities of the UAOC outside of Ukraine. The post-war Germany was a place of residence for the clergy and the numerous people of Ukraine. Among the many emigrants who left Ukraine was Anatoliy Dublyansky, the future metropolitan of the Western European and Parisian of UAOC in the diaspora, a native of Volyn, who left a significant mark on the development of the culture of his native land and church life in Germany. Devoting his life to the UAOC, he worked hard for the establishment and existence of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Germany, first as the priest and after the death of his wife – as the episcopal. Based on the Anatoliy Dublyansky’s memories in this article the process of the formation of the Ukrainian Orthodox life of the UAOC in Germany after the Second World War has been presented. The number of parishes and clerics as well as pastoral, cultural, educational and publishing activities were established.