Проблема розподілу чорноморського флоту СРСР у зовнішній політиці України (1991–1997 рр.)

Abstract

Автор аналізує проблему розподілу Чорноморського флоту СРСР у зовнішній політиці України як основну складову врегулювання відносин з РФ після здобуття незалежності. Саме розв'язання комплексу цих питань в поєднанні з реалізацією курсу на без’ядерний статус стали основним завданням української дипломатії після формального визнання суверенітету України в міжнародних відносинах. Російсько-українські суперечки довкола розподілу радянської спадщини, основну частину якої становив Чорноморський флот, ускладнювались взаємовиключними цілями зовнішньополітичних курсів Москви та Києва. Основним пріоритетом для РФ стало забезпечення монопольного лідерства на пострадянському просторі, тоді як Україна зосередилась на збереженні територіальної цілісності та суверенітету, максимально дистанціюючи від геополітичних проектів Москви, спрямованих на реінтеграцію СРСР.

The author analyzes the problem of the distribution of the Black Sea Fleet of the USSR in the foreign policy of Ukraine as the main component of the settlement of relations with the RF after gaining independence. It is the decision of the complex of these issues in conjunction with the implementation of the course on nuclear-free status became the main task of Ukrainian diplomacy after the formal recognition of Ukraine's sovereignty in international relations. Russian-Ukrainian disputes around the distribution of the Soviet legacy, the main part of which was the Black Sea Fleet, were complicated by the mutually exclusive objectives of the foreign policy courses of Moscow and Kyiv. The main priority for Russia was the provision of monopoly leadership in the post-Soviet space, while Ukraine focused on preserving territorial integrity and sovereignty, as far as possible from the geopolitical projects of Moscow aimed at the reintegration of the USSR.