DEVELOPMENT OF ADVANCED TRAINING SYSTEM OF TEACHERS IN THE USA

Abstract

The history of the formation and development of the American system for improving the qualifications of school teachers is analyzed in the article. It is stated that from the very beginning continuous education has developed in two directions: as a pedagogical concept, a paradigm and as a phenomenon of practice. It was determined that the development of the teacher training system was not equal and straightforward, but was a process full of real changes that included different stages. Among them, it is possible to conditionally distinguish three stages: from the 40s to 60s; from the 60s to 80s years of the XX century; from the 80s to the present. On the basis of the analysis of scientific sources, it was concluded that within this system there were two main forms of teacher training: training in courses (long-term or short-term) at universities and colleges and advanced training that was organized at schools, namely, at the teachers’ work place. It has also been proved that the formation of modern teacher training system was greatly facilitated by studies conducted under the auspices of the National Institute of Education. It has been established that the National Council for the Accreditation of Teacher Education (USA) has developed standards that the applicants for the position of teacher must meet. It is determined that solving problems of recruitment and preservation of perspective pedagogical staff, comprehensive support of young teachers, and effective administrative and pedagogical support for their professional development are key areas of US educational policy in recent decades.

Вказано, що на сучасному етапі розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, коли всі знання, у тому числі професійні, швидко стають застарілими, тільки неперервний професійний розвиток дозволить вчителю бути компетентним і ефективно працювати. Освіта протягом усього життя є провідним принципом освіти ХХ ст. Постійне оновлення та розвиток знань вимагає підготовки та підвищення кваліфікації вчителя нового покоління, здатного адекватно розвивати сучасні зміни в суспільстві. У статті проаналізовано історію становлення й розвитку американської системи підвищення кваліфікації шкільних педагогів. Зазначено, що неперервна освіта розвивалася з самого початку в двох напрямках: як педагогічна концепція, парадигма і як феномен практики. Визначено, що розвиток системи підвищення кваліфікації вчителів не був рівномірним й прямолінійним, а був процесом, насиченим реальними змінами, який включав різні етапи. Серед них можна умовно виділити три етапи: 1940–60-ті роки; 1960–80-ті роки ХХ ст.; з 1980 р. донині. На основі аналізу наукових джерел, визначено, що в межах цієї системи існувало дві основні форми підвищення кваліфікації вчителів: навчання на курсах (довгострокових або короткострокових) при університетах і педагогічних коледжах та підвищення кваліфікації, що організовувалось безпосередньо у школах, тобто за місцем роботи педагогів. Також доведено, що формуванню сучасної системи підвищення кваліфікації вчителів значною мірою сприяли дослідження, які проводилися під егідою Національного інституту освіти. Було встановлено, що Національна рада з акредитації педагогічної освіти США розробила стандарти, яким повинні відповідати претендентам на посаду вчителя. На підставі аналізу наукових джерел встановлено, що американська система модернізації орієнтована не тільки на те, щоб дати учителям якісь додаткові сучасні знання, але, насамперед, на стимулювання їх пізнавальної активності, творчих пошуків, особистісного зростання. Зроблено висновок про те, що вирішення проблеми набору й збереження перспективних педагогічних кадрів, комплексної підтримки молодих учителів, ефективного адміністративного і педагогічного супроводу їхнього професійного становлення є ключовими напрямами освітньої політики США протягом останніх десятиліть.

Проанализирована история становления и развития американской системы повышения квалификации школьных педагогов. Определено, что процесс развитие системы повышения квалификации учителей не был равномерным и прямолинейным, а был насыщен реальными изменениями и включал разные этапы. Среди них можно условно выделить три этапа: 1940–60-е годы; 1960−80-е годы; с 1980 г. по настоящее время. На основе анализа научных источников определено, что в рамках этой системы было две основные формы повышения квалификации учителей: обучение на курсах (долгосрочных или краткосрочных) при университетах и педагогических колледжах и повышения квалификации, которое организовывалось непосредственно в школах. Доказано, что формированию современной системы повышения квалификации учителей в значительной степени способствовали исследования, которые проводились под эгидой Национального института образования. Определено, что Национальным советом по аккредитации педагогического образования США разработаны стандарты, которым должны соответствовать претенденты на должность учителя. Установлено, что американская система повышения квалификации ориентируется не только на то, чтобы дать педагогам какую-то дополнительную сумму современных знаний, но прежде всего на стимулирование их познавательной активности, творческих поисков, личностного роста. Сделан вывод, что решение проблем набора и сохранения перспективных педагогических кадров, комплексной поддержки молодых учителей, эффективного административного и педагогического сопровождения их профессионального становления является ключевыми направлениями образовательной политики США в течение последних десятилетий.