Селянське самоврядування в планах епохи Великих реформ: традиційне та «Новаторське»

Abstract

Проаналізовано організаційно-правові аспекти розробки селянської реформи 1861 р. у площині селянського самоврядування. Наголошено, що ліберальна бюрократія імперії Романових, продовжуючи реформаторські традиції першої половини ХІХ ст., планувала зробити його базою місцевого самоврядування та інтегрувати до місцевого управління губерній. «Новаторським», разом із планами розбудови інфраструктури села, стало «вмонтовування» у систему управління ним самоврядних практик великоруських «мирів», що мало сприяти вкоріненню у життя сільських соціумів принципів егалітаризму й убезпечити країну від соціальної революції. Однак значне погіршення на межі 1850–1860-х рр. фінансового становища примусило реформаторів суттєво скоротити їх плани, поступитись розбудовою інфраструктури реформ і цілковито підкорити функціонування селянського самоврядування завданням фіску та реалізації викупної операції. При цьому фінансові зобов᾽язання сільських громад та виконання повинностей повсюдно мали реалізовуватися коловою порукою, що практикувалася у великоруських селах. Відтак «новаторське», резюмує дослідниця, насправді зміцнювало дореформені самоврядні практики сільських соціумів, що суперечило буржуазно-демократичному характеру великих реформ і гальмувало модернізацію аграрних відносин.

The organizational and legal aspects of the development of the peasant reform of 1861 in the part of peasant self-government are analyzed. It is emphasized that the liberal bureaucracy continued the reformist traditions of the first half of the nineteenth century and planned to make peasant self-government the base of modernization of local self-government in the Romanov empire. This determined the estate-territorial character of peasant self-government and its integration into the local administration of the provinces. «Innovative» were the intentions to «integrate» the practice of self-government of traditional Great-Russian «worlds» in the village management system. According to the convictions of the reformers, this should promote the rooting of the principles of egalitarianism in the life of the country’s rural societies and exclude the possibility of a social revolution in it. But a significant deterioration in the financial situation at the turn of the 1850’s – 1860’s led to a significant reduction in reform plans. But a significant deterioration in the financial situation at the turn of the 1850’s – 1860’s led to a significant reduction in reform plans. The solution of the tasks of development of the village infrastructure was postponed, and the functioning of the peasant self-government is subordinated to the fiscal goals and tasks of implementing the redemption operation. At the same time, the «secular» self-government of the Great Russian peasants became a system-forming factor: the use of mutual guarantee should facilitate the implementation of tax obligations by peasant societies throughout the country. The researcher sums up: «innovative» in post-serf peasant self-government actually promoted the establishment of pre-reform practices of self-government of rural societies. This contradicted the bourgeois-democratic character of the Great Reforms and hampered the modernization of the agrarian relations in the country.