Problem czasu w pracach naukowych Jana Baudouina de Courtenay

Abstract

Artykuł podejmuje problem objaśnienia temporalnej istoty języka indywidualnego (jako bytu konstytuowanego w psychice podmiotu) oraz języka ogólnego (będącego wyabstrahowanym modelem uogólniającym indywidualne przejawy mowy ludzkiej), które stanowią fundament językoznawczej refleksji Jana Baudouina de Courtenay. Autor analizuje oba pojęcia pod kątem ontologicznych zasad i możliwości ich istnienia w czasie. Interpretacja dzieł polskiego lingwisty prowadzona jest w duchu metodologii funkcjonalno-pragmatycznej, będącej przejawem antropocentrycznego relacjonizmu.

Стаття стосується проблеми з’ясування темпоральної сутності індивідуальної мови (як явища, конституйованого у психіці суб’єкта) та загальної мови (як абстрагованої моделі, що узагальнює їндивідуальні прояви мовної діяльності), які станровлять фундамент мовознавчиї рефлексій Яна Бодуена де Куртеьне. Автор аналізує обидва поняття під кутом онтологічних засад і можливостей існування у часі. Інтерпретація працю польського мовознавця проводиться у дусі методологіх функціонального прагматизму, що є проявом антропоцентричного реляціонізму.

The article addresses the problem of explanation of the temporal essence of the language of the individual (as an entity constituted in the mind of the subject), and of general language (which is an abstract model that generalizes individual manifestations of human speech), that underlie Jan Baudouin de Courtenay’s linguistic paradigm. The author analyzes the two concepts in terms of ontological principles and the possibility of their existence in time. The interpretation of the works of Polish linguist is carried out within methodological context of functional pragmatism, which is a manifestation of anthropocentric relationism.