Символічне іменування Бориса і Гліба у ранній києворуській гімнографії та агіографії

Abstract

У теоретичній статті проаналізований один із трьох основних напрямів символізації образної системи у середньовічному літературному творі – особливе іменування / перейменування образу. Середньовічна філософія імені бере свій початок у біблійних творах та набуває розвою у християнській словесності. Хрестильні імена Бориса і Гліба розглядаються в контексті ранньої києворуської гімнографії та агіографії.

One of the three main areas of symbolization of the image system in medieval literary work analyses in the theoretical article – special naming / renaming image. Symbolic naming leads to the outline of nominative sessions in the architectonics of the image. Medieval philosophy of a name originates in the biblical writings and gains the development in Christian literature. The hero or situation corresponds to recognizable sacred-historical figures or chronotopes, so instead of real names or names, the author uses biblical or Christian names and names "found" in rich religious memory. Baptismal names of Boris and Gleb are considered in the context of early kievorus hymnography and hagiography. In the Hymn for the surrender of Boris and Gleb the proportion of the names of saints is as follows: the author of fifteen times calls the martyrs Roman and David, and only once - Boris and Hlib. In the Hymn for transferring the powers of Boris and Gleb the proportion is different: the princes were named Roman and David twice, and Boris and Hlib - once. In the Hymn of Prince Volodymyr Boris and Gleb are glorified only as "Roman and David", and their secular names in the text are not mentioned at all. The same proportions of secular and baptismal names are observed in other literary works of the XI-XV centuries. In the medieval hymnographic and hagiographic monuments, the parallel service, both secular and baptismal names, leads to a semantic expansion, a doubling of the images of Boris and Gleb

В теоретической статье проанализировано одно из трех основных направлений символизации образной системы в средневековом литературном произведении – особенное именование / переименование образа. Средневековая философия имени начинается в библейских текстах и развивается в христианской словесности. Крестильные имена Бориса и Глаба рассматриваются в контексте ранней киеворусской гимнографии и агиографии.