Слов'янська ономастика: стан і перспективи розвитку

Abstract

Слов'янська ономастика за близько півтора століття розвитку як самостійної науки досягла помітних результатів, які найбільш повно відображені в узагальнюючій 2-томній енциклопедії «Słowiańska onomastyka» (Warszawa-Krakόw, 2002, 2003). У ній зібрано інформацію про стан пропріальної лексики і досягнення в її вивченні з 11 слов'янських країн і Німеччини (про полабську і лужицьку онімію). Рівень ономастичної науки в цих країнах неоднаковий, що зумовлено відповідними об'єктивними і суб'єктивними умовами їх розвитку.

Cлавянская ономастика за около полтора столетия развития как самостоятельной науки достигла заметных результатов, которые наиболее полно отражены в обобщающей 2-томной энциклопедии «Słowiańska onomastyka» (Warszawa-Krakόw, 2002, 2003). В ней собрана информация о состоянии проприальной лексики и достижениях в ее изучении из 11 славянских стран и Германии (о полабской и лужицкой онимии). Уровень ономастической науки в этих странах неодинаков, что обусловлено соответствующими объективными и субъективными условиями их развития.

For about one and a half centuries of development, Slavic onomastics as an independent field of study has achieved notable results, which are most fully reflected in the summarizing 2-volume encyclopedia «Słowiańska onomastyka» (Warszawa-Krakόw, 2002, 2003). It contains information on the status of proper names and results of their research from 11 Slavic countries and Germany (on Polabian and Lusatian names). The level of onomastic science in these countries differs due to uneven objective and subjective conditions of their development.