«Радісна» модель трагічного світосприймання у романі Дж. С. Фоера «Страшенно голосно та неймовірно близько»

Abstract

Пропонована стаття присвячена аналізу «поетики трагедії» як ключового сюжетотвірного елементу роману сучасного американського письменника Дж. С. Фоера «Страшенно голосно і неймовірно близько». Літературний твір розглянуто у контексті метамодерністичної свідомості автора у процесі моделювання художнього світу та читача у процесі його рецептивного «розкодування», зважаючи на естетичну своєрідність твору про дитину для дорослих читачів. Складність, багатошаровість та неоднорідність проблематики (йдеться про «особливого» хлопчика-підлітка у пост-травматичний період після подій 11 вересня), композиція та інтенційні кореляції з позатекстовою дійсністю утворюють неоднозначні дихотомії художнього та загальнолюдського значення, причому читач стає імпліцитно зумовленим автором ядром єдності «твір-життя». Актуальність, суперечливість та множинність інтерпретаційних можливостей «дитячої» проблематики у «дорослих» творах надають обраній тематиці перспективності у подальших дослідженнях.

The article deals with the analysis of “the poetics of a tragedy” as a key plot building element of the novel by a modern American writer J.S. Foer “Extremely Loud and Incredibly Close”. The literary work is studied in the context of the author’s metamodernist consciousness in the process of modeling a fictional world and a reader in the process of his/her receptive “de-coding” with regard to the aesthetic peculiarity of a literary work about a child for adult readers. The complexity, multilayering and heterogeneity of the problematics (the novel is about a “special” teenager boy in a post-traumatic period after the September 11 events), composition and intentional correlations with the beyond-the-text reality create ambiguous dichotomies of the artistic and universal importance where the reader becomes a core of the unity “literary work – life” implicitly induced by the author. The topicality, contradiction and multiplicity of interpretational possibilities of the “children” problematic in “adult” literary works make the chosen theme prospective for further studies.

Предлагаемая статья посвящена анализу «поэтики трагедии» как ключевого сюжетообразующего элемента романа современного американского писателя Дж. С. Фоэра «Жутко громко и невероятно близко». Литературное произведение рассмотрено в контексте метамодернистического сознания автора в процессе моделирования художественного мира и читателя в процессе его рецептивного «раскодирования», принимая во внимание эестетическое своеобразие произведения о ребенке для взрослых читателей. Сложность, многлослойность и неоднородность проблематики (речь идет об «особенном» мальчике-подростке в пост-травматический период посля событий 11 сентября), композиция и интенционные корреляции с внетекстовой действительностью формируют неоднозначные дихотомии художественного и общечеловеческого значения, при этом читатель становится имплицитно обусловленным автором ядром единства «призведение-жизнь». Актуальность, дискуссионность и множественность интерпретационных возможностей «детской» проблематики во «взрослых» произведениях придают избранной тематике перспективности в дальнейших исследованиях.