Предикативні форми на -no, -to і неозначеність особи в польській мові

Abstract

У статті йдеться про специфічну рису польського синтаксису – предикативні форми на -но, -то, навколо яких у слов’янській лінгвістиці до сьогодні тривають дискусії. Зокрема, в україністиці суперечливими є питання доцільності / недоцільності вживання речень із дієслівними формами на -но, -то, їх пасивності, структури та синонімії з іншими синтакси-чними конструкціями. Натомість у польському мовознавстві найбільш суперечливими є питання підметовості / безпідметовості цих конструкцій, їх суб’єктності чи безсуб’єктності. Мета статті – дослідити семантичну специфіку суб’єкта в реченнях з предикативними фо-рмами на -nо, -tо в польській мові, виявити мовні засоби, завдяки яким досягається очіку-ваний комунікативно-стилістичний ефект. З’ясовано, що суб’єкту в реченнях з дієслівними формами на на -но, -то властива обов’язкова належність до категорії людей, неозначе-ність, спричинена прямим або опосередкованим відношенням дії до множини суб’єктів-осіб. Установлено вияви неозначеності суб’єкта відповідно до специфіки позначуваних дій і комунікативних завдань мовця. Речення з предикативними формами нa -no, -to, де суб’єкт не експлікований окремою лексемою, містять вказівку на виконавців дії завдяки контексту.

The article deals with the specific feature of the Polish syntax – the predicative forms with -no, -to endings, which have been vigorously discussed in the history of the Slavic linguistics. Particularly, in the Ukrainian linguistics the contradictory are the questions the necessity or non-necessity to use sentences with verb forms ending in -no, -to, the questions of their passivity, structure, and synonyms with other syntactical constructions. Instead, in the Polish linguistics most controversial is the question of their subjectivity or non- subjectivity. The aim of this study find out the specifics of semantic subject in sentences with the predicative forms with -no, -to endings in the Polish language, identify the linguistic means by which achieved the expected communicative stylistic effect. The main idea of the article is identify the characteristics of the subject which is characterized by possesses a compulsory belonging to the category of person as well as indefiniteness which is caused by direct or indirect action relations to the personal subject set. It was set up that subject indefiniteness is shown up differently due to the character of the noted actions and speaker’s communicative tasks. Sentences with predicative forms with -no, -to endings , where the subject does not explicate with separate lexeme contains a reference to performers action thanks to the context.