Розвиток ігрового феномена в епоху Нового часу і Просвітництва як педагогічна проблема

Abstract

Обґрунтовано необхідність вивчення ігрового феномену в часовому просторі. Розкрито основні погляди мислителів щодо феномену гри в епоху Нового часу і Просвітництва. З’ясовано, що ігровий феномен відображає складне й багатогранне явище, яке пізнається людиною через досвід, осягається на чуттєвому рівні і сприяє розвитку та самовдосконаленню особистості. Визначено властиві для цього періоду розвитку людства провідні характеристики гри, що обумовлені соціальними, економічними та політичними чинниками. Сутнісні характеристики гри пов’язуються з такими категоріями, як активність, свобода, естетика, насолода, суперечливість, трансформація й удосконалення. Вказано, що потенційні можливості гри доцільно використовувати не виокремлено (як форму, засіб чи метод педагогічного впливу), а комплексно, забезпечуючи одночасно різнобічний розвиток особистості, досягнення цілей фізичного виховання і спорту.

Обоснована необходимость изучения игрового феномена во временном пространстве. Раскрыты основные взгляды мыслителей относительно феномена игры в эпоху Нового времени и Просвещения. Выяснено, что игровой феномен отражает сложное и многогранное явление, которое познается человеком через опыт, постигается на чувственном уровне и способствует развитию и самосовершенствованию личности. Определены характерные для этого периода развития человечества ведущие характеристики игры, обусловленные социальными, экономическими и политическими факторами. Сущностные характеристики игры связываются с такими категориями, как активность, свобода, эстетика, наслаждение, противоречивость, трансформация и совершенствование. Подчеркнуто, что потенциальные возможности игры целесообразно использовать не разрозненно (как форму, средство или метод педагогического воздействия), а комплексно, обеспечивая одновременно с всесторонним развитием личности, достижение целей физического воспитания и спорта.

The necessity of studying the phenomenon of playing time in space was grounded. The basic views of scholars on the phenomenon of play in the era of the New Age and the Enlightenment were presented. It was found that gaming phenomenon constitutes a complex and multifaceted notion, which a person gains through experience and perceives with senses and which promotes self-identity. Key features of the game determined by social, economic and political factors characteristic of that period of human history were identified. The essential characteristics of the game associated with such categories as energy, freedom, aesthetics, pleasure, competititon, transformation and improvement were distinguished. It was emphasized that the elements of the game should not be used separately (as a form, means or a method of pedagogical influence) but as a unity securing a comprehensive and balanced development of personality and achievement of educational goals.