Про історичне мислення та роль історика у сучасному світі

Abstract

У статті розглянуто специфіку творення історичного знання та його ролі у формуванні індивідуальної та колективної історичної свідомості. Підкреслено, що в процесі соціалізації людина та спільнота змушені спиратися і адаптувати досвід минулого, який є застарілий у теперішньому. Історичне мислення здебільшого штовхає людину до ідеалізації минулого (“іншої реальності”) і помилкових спроб будувати на ньому майбутнє (“нову реальність”). Така пізнавальна колізія вимагає від фахових істориків особливої відповідальності: вони покликані конструювати історичне знання, з одного боку, як підстави для соціальної ідентифікації (“біографії”), а з другого – усвідомлювати факт непридатності минулого для розуміння теперішнього і проектування майбутнього, а також віднаходити (відкривати) шляхи зближення людей і спільнот на засадах передусім гуманістичних орієнтирів.

В статье рассмотрена специфика создания исторического знания и его роли в формировании индивидуального и коллективного исторического сознания. Подчеркнуто, что в процессе социализации человек и сообщество вынуждены опираться и адаптировать опыт, который является устаревший в настоящем. Историческое мышление в основном толкает человека к идеализации прошлого (“другой реальности”) и ошибочных попыток строить на нем будущее (“новую реальность”). Такая познавательная коллизия требует от профессиональных историков особой ответственности: они призваны конструировать историческое знание, с одной стороны, как основания для социальной идентификации (“биографии”), а с другой – осознавать факт непригодности прошлого для понимания настоящего и проектирования будущего, а также находить (открывать) пути сближения людей и сообществ на основе прежде гуманистических ориентиров.

The article deals with the specific creation of historical knowledge and its role in shaping individual and collective historical consciousness. It is emphasized that in the process of socialization the individuals and community have to rely and adapt the past experience, which is outdated in the present. The historical thinking mostly pushes people to idealize the past ("other reality") and to the false attempts to build the future on it ("new reality"). Such cognitive conflict requires from the professional historians have the special responsibility: they are designed to construct historical knowledge, on the one hand, as a basis for social identity ("biographies"), and on the other – recognize the fact unsuitability of the past to understand the present and future design and find (open) path of convergence of people and communities on the basis of humanistic orientation first of all.