Політика пам'яті в умовах демократії: вшанування жертв геноцидів та масових убивств

Abstract

Трансформація пам’яті у постбіполярному світі неминуче призвела до загострення уваги до спогадів очевидців трагедій ХХ сторіччя – Голокосту, сталінських репресій, інших етнічних і політичних геноцидів. Характерним явищем в перехідні епохи стає (ре)артикуляція смислів стосовно минулого й сьогодення. Політика пам’яті щодо вшанування жертв геноцидів та масових убивств має як спільні, так і відмінні риси в країнах Центральної та Східної Європи.

Трансформация памяти в постбиполярному мире неминуемо привела к заострению внимания к воспоминаниям очевидцев трагедий ХХ столетия – Голокоста, сталинских репрессий, других этнических и политических геноцидив. Характерным явлением в переходные эпохи становится (ре)артикуляция смыслов касательно прошлого и настоящего. Политика памяти относительно чествования жертв геноцидов и массовых убийств имеет как общие, так и отличные, черты в странах Центральной и Восточной Европы.

Transformation of memory in post-bipolar world inevitably led to the aggravation of attention to the memories of witnesses of tragedies of the twentieth century – the Holocaust, the Stalinist repressions other ethnic and political genocide. The characteristic phenomenon in the transitional era is (re)articulation of meaning in relation to past and present. Politics of Memory on honoring victims of genocide and mass murder has a common and distinctive features in Central and Eastern Europe.