Радість пізнання як смислова константа роману Юстейна Ґордера «Світ Софії»

Abstract

Якщо ХХ століття постало як складна мозаїка суспільних, світоглядних, системоутворювальних модифікацій і трансформацій, як зміни векторів філософського світобачення та світо осмислення, то ХХІ ст. у візіях авторитетних науковців є незмінно позитивним, хоча із подекуди скептичним забарвленням. Вивчення «мега-явищ» в інструментарії природничих наук, інтерес до неспостережуваного, акцентування на множинності експериментальних досліджень та гіпотетичності наукового знання становили головні характеристики некласичної філософії початку ХХ століття. Однак науковці твердять про «завершення ери», що відкриває новий горизонт пізнання світу, його сприймання, вибудови аксіологічної парадигми, переосмислення традиційних категорій, уведення їх в новітню систему людинознавства та людинорозуміння. Саме тут у художньому просторі роману сучасного норвезького письменника Юстейна Ґордера можемо закорінити досить важливі естетичні позиції, з яких література здобувається на ново/пере/про-читання та інтерпретацію.

While the 20th century appears to be a complex mosaic of social, ideological, system-creating modifications and transformations, and a change of vectors of philosophical worldview and world-understanding, the 21st century in the visions of authoritative scholars is consistently positive, although having some skeptical character. The study of «mega-phenomena» in the tools of natural sciences, interest in unobserved, the emphasis on the multiplicity of experimental studies and hypothetical scientific knowledge were the main characteristics of non-classical philosophy of the early 20th century. However, scholars keep claiming about «the end of the era» which opens a new horizon of the world-understanding, its reception, the axiological paradigm creation, the reconsidering of the traditional categories, their introduction into the newest system of humanities and human understanding. It is in the literary artistic space of the novel by a contemporary Norwegian writer Joostein Gaarder that we can root quite important aesthetic positions, from which literature is acquired for the new reading /berating/reading and interpretation.

Если ХХ в. возник как сложная мозаика общественных, мировоззренческих, системообразующих модификаций и трансформаций, как смены векторов философского мировидения и мироосмысления, то ХХІ в. в представлении авторитетных ученых является неизменно положительным, хотя иногда со скептической окраской. Изучение «мега-явлений» в инструментарии естественных наук, интерес к ненаблюдаемому, акцентирование на множественности экспериментальных исследований и гипотетичности научного знання составили главные характеристики неклассической философии начала ХХ века. Но ученые утвержают о «завершении эры», что открывает новый горизонт познания мира, его восприятия, построения аксиологической парадигмы, переосмысления традиционных категорий, введения их в новейшую систему человекознания и человекопонимания. Именно здесь в художественном пространстве романа современного норвежского писателя Юстейна Ґордера можем укоренить достаточно важные эстетические позиции, из которых литература приобретает ново/пере/про-чтение и интерпретацию.