Ресурсний підхід як підґрунтя соціально-педагогічної діяльності зі сталого розвитку соціальних груп

Abstract

Обґрунтовано значущість застосування ресурсного підходу як методологічного підґрунтя соціально-педагогічної діяльності зі сталого розвитку соціальних груп. Виявлено види зовнішніх та внутрішніх ресурсів, необхідних для сталого розвитку соціальної групи. Показано, що соціально-педагогічна діяльність є важливим ресурсом стимулювання соціальних груп до сталого розвитку. З урахуванням того, що розвиток є внутрішньо детермінованим процесом якісних змін суб`єкта, котрий відбувається за умов активізації його внутрішніх ресурсних можливостей, пов`язаний з переходом від потенційного до актуального й водночас потребує стимулювання означених процесів ззовні через знаходження точок резонансу, доведено, що ефективність соціально-педагогічної діяльності зі сталого розвитку соціальних груп забезпечується здатністю її суб`єктів активізовувати власні ресурси (знання, вміння, здібності, творчий потенціал), доцільно використовувати педагогічні, соціально-педагогічні, інформаційні ресурси, а також залучати соціальні, людські ресурси громади з метою актуалізації внутрішніх ресурсів соціальних груп: їхнього духовного, творчого, діяльнісного, суб`єктного, соціального потенціалу, внутрішніх чинників і мотивів, котрі є рушійною силою їх саморозвитку, що загалом сприятиме нарощуванню людського та соціального капіталу як основних ресурсів сталого розвитку суспільства.

Обоснована значимость применения ресурсного подхода как методологической основы социально-педагогической деятельности по устойчивому развитию социальных групп. Выявлены виды внешних и внутренних ресурсов, необходимых для устойчивого развития социальной группы. Показано, что социально-педагогическая деятельность является важным ресурсом стимулирования социальных групп к устойчивому развитию. С учетом того, что развитие является внутренне детерминированным процессом качественных изменений субъекта, который происходит благодаря активизации его внутренних ресурсных возможностей, связан с переходом от потенциального к актуальному и в то же время нуждается в стимулировании указанных процессов извне через нахождения точек резонанса, доказано, что эффективность социально-педагогической деятельности для устойчивого развития социальных групп обеспечивается способностью ее субъектов активизировать собственные ресурсы (знания, умения, способности, творческий потенциал), целесообразно использовать педагогические, социально-педагогические, информационные ресурсы, а также привлекать социальные, человеческие ресурсы общества с целью активизации внутренних ресурсов социальных групп: их духовного, творческого, деятельностного, субъектного, социального потенциала, внутренних факторов и мотивов, которые являются движущей силой саморазвития, что в целом будет способствовать наращиванию человеческого и социального капитала как основных ресурсов устойчивого развития общества.

The article accentuates the importance of the resource approach implementation as a methodological basis of socio-pedagogical activities for sustainable development of social groups. The kinds of internal and external resources necessary for sustainable development of the social groups are revealed. It is proved that socio-pedagogical activity is an important resource of promotion the social groups to sustainable development. The paper demonstrates the development as the internally determined process of qualitative changes in the subject, which takes place under conditions of activation of his internal resources.The development presupposes transferring from the potential to the actual and requires the promotion of these processes from outside through finding the resonance points. The article proves that the efficiency of social and educational activity for sustainable development of social groups is provided by the range of abilities of the subjects to activate their own resources (knowledge, skills, abilities and creativity). It is also expedient to use the appropriate pedagogical, social, educational and informational resources and involve the social and human resources of the community to activate the internal resources of the social group: their spiritual, creative, active, subjective and social potential together with the internal factors and motives, which are the power force of their self-development. Their activation will help build human and social capital as a key resource for the sustainable development of the society.