Інтертекстуальна семантика художнього вираження кризи доби у прозі Йозефа Рота

Abstract

У статті досліджуються особливості прозових творів Йозефа Рота, написаних у 1930-х роках, головною ознакою яких є прихована самоіронія письменника.Обгрунтовано тезу, що твори Й. Рота виводять на кін анахронічних, безпомічно-самотніх протагоністів (АнсельмАйбеншютц, Франц-Фердінанд фон Тротта, АндреасКартак) та зображають цісарсько-королівську багатонаціональну монархію як політичну альтернативу до нацистських і комуністичних моделей (романи «Марш Радецького», «Гробівець капуцинів»), а також актуалізують теми гріха та втрати цінностей, зумовлені втратою духовних основ, – через сентиментально-іронічне зображення нерозв’язного боргу і невдалої сучасності (новела «Легенда про святого пияка»). Доведено, що роман «Фальшива вага» увиразнює авторську інтерпретацію легенди, а роман «Гробівець капуцинів» дає змогу зауважити постійний песимізм Й. Рота щодо сучасної йому політичної ситуації та пошуку «втраченої батьківщини». Висновується, що таким чином письменник спрямовував свої культурні й соціально-критичні інтенції на периферії великих епохальних змін та визначає їхній вплив на репресії й ейфорії, поведінку режимів і тривожні міжособистісні стосунки.

The article deals with peculiarities of Joseph Roth’s prose, written in the 1930th, the main feature of which is hidden self-irony of the writer. The thesis substantiates that works of Joseph Roth show anachronistic, helpless, lonely protagonists (Anselm Eibenschütz, Franz-Ferdinand von Trotta, Andreas Kartak) and represent imperial-royal multinational monarchy as a political alternative to the Nazi and communist models (novels “Radetzky March”, “TheEmperor'sTomb”), and actualize the theme of sin and loss of values caused by the loss of the spiritual foundations – through sentimental and ironic images of insoluble debt and failed today (short story “The Legend of the Holy Drinker”). It is proved that the novel “Weightsand Measures” expressed the author’s interpretation of the legend, and the novel “The Emperor's Tomb” shows Joseph Roth’s constant pessimism about contemporary political situation and the search of “lost homeland”. The conclusion is that the writer directed his cultural and socio-critical intentions on the periphery of major epochal changes and it determines their impact on repression and euphoric behavior of modes and disturbing interpersonal relationships.

В статье исследуются особенности прозаических произведений Йозефа Рота, написанных в 1930-х годах, главным признаком которых является скрытая самоирония писателя. Обосновано тезис, что произведения Й. Рота выводят на конанахроничных, беспомощно-одиноких протагонистов (Ансельм Айбеншютц, Франц-Фердинанд фон Тротта, Андреас Картак) и показывают много национальную монархию как политическую альтернативу нацистским и коммунистическим моделям (романы «Марш Радецкого», «Склеп капуцинов»), а также актуализируют темы греха и утраты ценностей, обусловленные потерей духовных основ, – через сентиментально-ироническоеи зображениене разрешимого долга и неудачной современности (новелла«Легенда о святом пропойце»). Доказано, что роман «Фальшивый вес» подчеркивает авторскую интерпретацию легенды, а роман «Склеп капуцинов» позволяет заметить постоянный пессимизм Й. Рота всовременной емуполитической ситуации и поиске «утраченной родины». Подытоживается, что таким образом писатель направлял свои культурные и социально-критические интенции на периферии крупных эпохальных изменений и определя их влияние на репрессии и эйфории, поведение режимов и тревожные межличностные отношения.