Визуально наблюдаемые реакции талитрид (Crustacea: Amphipoda: Talitridae) Северо-Западного Причерноморья на повышение солености

Abstract

Супралиторальные талитриды (Talitridae) способны заселять берега временных водоемов, мигрируя по суше, но продолжают зависеть от водной среды. Это делает время наступления солевого анабиоза и долю выживших после него особей важными показателями при оценке возможности заселения исследуемой группой того или иного водоема. В экспериментах использовались виды Talorchestia deshayesii (Audouin, 1826), Orchestia montaqui Audouin, 1826 и Orchestia cavimana Heller, 1865. Они экспонировались в воде соленостью 50, 100 и 200 ‰ до наступления солевого анабиоза, время которого фиксировалось. Предлагается использование в качестве критерия солевого анабиоза у талитрид отсутствие дыхательной активности (движение жабр), как надежный и легко регистрируемый признак. Время его проявления и количество выживших особей имели отрицательную корреляцию с соленостью. Время наступления солевого анабиоза у лиманских O. cavimana оказалось значительно ниже, чем у морских видов (32 мин 24 сек, 10 мин 30 сек и 5 мин 48 сек при солености в 50, 100 и 200 ‰ соответственно, против 72 мин 15 сек, 35мин 36 сек и 28 мин 50 сек у O. montaqui и 64 мин, 29 мин 18 сек и 20 мин 12 сек у T. deshayesii). При этом убывание количества выживших особей с увеличением солености оказалось максимально выраженным у O. montaqui (70, 10 и 0 %), средне – у O. cavimana (60, 20, 10 %) и в наименьшей степени – у T. deshayesii, показавшей наибольшую долю выживших во всех концентрациях соли (100, 80 и 50 % соответственно).

Розглянуто реакції талітрид північно-західного Причорномор’я, що надійно маркують певні фізіологічні процеси, що протікають при різкому збільшенні солоності та фіксуються візуально. Найбільш надійною ознакою сольового анабіозу, що спостерігається візуально у Talorchestia deshayesii (Audouin), Orchestia cavimana Heller та Orchestia montaqui Audouin, визнано припинення руху зябер. У лабораторних умовах було експериментальним шляхом визначено час до прояву сольового анабіозу та відсотку особин, що вижили після нього за сприятливих умов для цих трьох видів. Аналіз виявив значну негативну кореляцію між цими параметрами та солоністю води. Особини, що були зібрані із морського узбережжя витримували високу солоність значно більший проміжок часу, ніж O. cavimana із узбережжя Дністровського лиману. Зменшення відсотку особин, що вижили зі збільшенням солоності сильно відрізнялось у різних видів.

Visually observable responses of the Talitridae species from the northwest Black sea coast, which reliably mark specific phisiological processes related to sharp increase of salinity was observed. The most reliable visually observable response of Talorchestia deshayesii (Audouin), Orchestia cavimana Heller and Orchestia montaqui Audouin to salinity anabiosis was recognized as stopping of gills movement. The time before salinity anabiosis demonstration and survival after it in favorable conditions was experimentally determined under laboratory conditions for these three species in 50, 100 and 200‰ saline. The analysis was revealed, significant correlation between this responses and salinity of water. Those individuals which were collected from a seashore are able to longer withstand this salinities, than O. cavimana from estuary. The decrease of survival with increase of salinity was different for this species.