Генерації американських міжнародних стратегів другої половини ХХ – початку ХХІ ст.

Abstract

Автор висуває пропозицію застосування просопографічного підходу до вивчення генерацій американських міжнародних стратегів. Він доходить висновку про те, що у повоєнні роки три генерації поспіль досліджуваної суспільної групи змінили одна одну, а саме, генерації “мудреців” (ранньоялтинська), “детанту” (пізьньоялтинська) і постялтинська, з котрих остання зберігає чільні позиції у процесі творення національної зовнішньополітичної стратегії країни. Розглядаючи свою концепцію лише як відправну точку для подальших студій, автор формулює власні міркування стосовно подальших пошуків у цій сфері.

Автор статьи выдвигает предложение о применении просопографического подхода к изуче-нию генераций американских международных стратегов. Он приходит к выводу о том, что в по-слевоенные годы последовательно сменили друг друга три генерации представителей исследуемой общественной группы, а именно, “мудрецов” (раннеялтинская), “детанта” (позднеялтинская) и постялтинская, из которых последняя остается во главе процесса определения внешнеполитиче-ской стратегии страны. Рассматривая свою концепцию лишь как отправную точку для дальней-ших исследований, автор формулирует собственные предложения относительно последующих разработок в этой области.

The author puts forward the proposal of applying the prosopographical approach to the studying of the generations of the American international strategists. He comes to the conclusion that in the post-WW II years three generations of the American international strategists consequentially changed each other, namely “Wise Men” (early Yalta order), “Detente” (late Yalta order) and Post-Yalta order generations with latter still holding it’s positions at the helm of process of making of the nation’s international strategy. Considering his concept as a mere departure point for the following scholarly efforts, the author makes the suggestions for the advanced studies in this field.