Праця Василя Сімовича «Юрій Федькович. Життя й діяльність (із нагоди століття уродин)» (1934) в аспекті змісту й форми

Abstract

У статті вперше ґрунтовно аналізується праця Василя Сімовича «Юрій Федько вич. Життя й діяльність (Із нагоди століття уродин)», видана 1934 року львівським Товариством «Просвіта». Предметом дослідження виявляється змістова концеп ція книжки, а також ті формально-стилістичні засоби, завдяки яким ця концеп ція реалізується. З цією метою вказано на відповідність матеріалу просвітниць ко-науковій стратегії вченого, основну ж увагу звернуто на особливості жанру, структури, специфіку адресата, способи подачі автором матеріалу тощо. Жан рова природа Сімовичевої праці потрактована як біографічно-критичний нарис із ознаками народознавчого есею. Докладно проаналізовано вступну частину книжки (екскурс у суспільно-культурну ситуацію на Буковині в час діяльності тут Федьковича), а також окремі змістові блоки, що відповідають різним етапам Федьковичевої життєдіяльності. Ідучи за традицією, В. Сімович белетризує опо відь, роблячи її доступнішою читачеві. До аналізу творчості, що розосередже ний по всьому тексту, автором застосовано генетичний підхід. Найвище поціну вання здобула проза письменника, а також його поезія т. зв. «вояцького» періоду. Особлива увага закономірно звернута на діяльність Федьковича задля народу, її культурно-освітнє спрямування. Зроблено важливий висновок про випередження письменником своєї епохи і свого середовища. У статті розглядається також питання форми Сімовичевого нарису, тобто його мови, стилю, наративних стратегій. Задля цього проаналізовано особли вості ставлення автора до обох своїх адресатів – того, що з простолюду, й осві ченого читача. Мова нарису трактується як зразкова літературна мова першої третини ХХ ст. із свідомою орієнтацією на народну основу. Звертається також увага на успішну техніку цитування, подачі приміток тощо. Зроблено висновок, що праця В. Сімовича є рідкісним для літературознавства 1930-х років зразком синтезу наукового та художньо-публіцистичного стилів. А з огляду на заборону відзначення буковинцями ювілею письменника вона стала не тільки документом федьковичезнавства, але й свідченням дієвості літературознавчої науки і формою спротиву національному поневоленню.

The article presents the first comprehensive scholarly and literary study of Vasyl Simovych’s work “Yurii Fedkovych. Life and Activity (On the Occasion of the Centenary of His Birth)” (Lviv, 1934), published by the Prosvita Society under the conditions of Romanian occupation of Bukovyna. The subject of analysis is the conceptual content of the essay, its genre and stylistic specificity, and the formal expressive means through which this conception is realised. The genre nature of the text is characterised as a biographical-critical essay with pronounced features of an ethnographic essay, organically combining a sequential biography, analytical and evaluative judgements on the author’s literary work, and an extended socio-cultural excursus – a depiction of the Bukovynian milieu from the mid-eighteenth to the second half of the nineteenth century – which precedes the biographical section proper and performs a rhetorical-argumentative function. The principle governing the organisation of material is defined as chronological-thematic: Simovych delineates semantic blocks corresponding to the key stages of the poet’s activity – the “soldiering” period, the Putyliv decade, civic and pedagogical work, and the final years in Chernivtsi. The analysis of Fedkovych’s literary output is distributed throughout the text in accordance with a genetic approach. A hierarchy of the author’s evaluative judgements is established: the highest appreciation is accorded to the writer’s prose and poetry of the “soldiering” period, while his drama is assessed with restrained criticism. The through-line of the essay is the conception of Fedkovych as a figure who surpassed his era and his milieu. A dual addressee of the text is identified: the broad “prosvitiansky” readership and the educated intelligentsia. The specificity of the narrative strategies is examined: an engaged authorial voice employing direct address and rhetorical questions, masterful deployment of detail in lieu of commentary, and an organic technique of quotation. The language of the essay is characterised as an exemplary literary idiom of the first third of the twentieth century, grounded in folk speech. The conclusion is drawn that Simovych’s work constitutes a rare synthesis of scholarly and artistic-publicistic styles. Published under conditions in which the Romanian authorities had banned the commemoration of the Fedkovych jubilee, it acquires the significance of a document of cultural self-preservation and a form of resistance to national subjugation.