Прецедентні феномени як засіб формування національно-мовної ідентичності сучасного студента

Abstract

У статті здійснено комплексний теоретико-аналітичний огляд феномену преце дентності як однієї з ключових ознак людської свідомості в межах антропоцен тричної парадигми сучасного мовознавства. Систематизовано й узагальнено нау кові підходи до трактування поняття прецедентності та прецедентних феноменів, представлені у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників. Прецедентність роз глянуто як властивість свідомості відтворювати й актуалізувати культурно значущі вербальні та невербальні знаки, що функціонують як носії колективної пам’яті, ціннісних орієнтирів і когнітивних моделей певної лінгвокультурної спільноти. Наголошено, що мінімальною одиницею прецедентності є прецедентема – ког нітивно значуща понятійно-знакова модель, яка поєднує значення, функцію та форму в їхній єдності. Особливу увагу приділено аналізу типологій і класифіка цій прецедентних феноменів. У роботі висвітлено багатовимірну типологічну матрицю Ж. Колоїз, що враховує сферу функціонування, когнітивну й аксіологічну значущість, характер, походження, тривалість існування, тип кодування та резуль тативність використання прецедентних феноменів. Окремо розглянуто класифі кації за рівнем когнітивної активізації реципієнта, національною поширеністю, а також за джерелом і культурною зумовленістю. Концептуальним підґрунтям дослі дження вибрано класифікацію прецедентних феноменів за формою вербалізації, відповідно до якої виокремлено вербальні та вербалізовані прецедентні феномени. Детально схарактеризовано кожен різновид, з’ясовано їхні когнітивні, прагматичні та аксіологічні функції у дискурсі, а також механізми актуалізації інтертекстуаль них зв’язків і формування додаткових смислів у тексті-реципієнті. Обґрунтовано, що прецедентні феномени становлять ядро когнітивної бази мовної особистості, забезпечують спадкоємність культурного досвіду, ефективність національної та міжкультурної комунікації, а також слугують інструментом ідентифікації «свого» і «чужого» в межах лінгвокультурного простору. Отримані узагальнення мають тео ретичну цінність та можуть бути використані в лексикографічній практиці.

The article provides a comprehensive theoretical and analytical review of the phenomenon of precedent as one of the key features of human consciousness within the framework of the anthropocentric paradigm of modern linguistics. Scientific approaches to the interpretation of the concept of precedent and precedent phenomena, presented in the works of domestic and foreign researchers, are systematized and generalized. Precedence is a property of consciousness to reproduce and actualize culturally significant verbal and non-verbal signs that function as carriers of collective memory, value orientations and cognitive models of a certain linguistic and cultural community. It is emphasized that the minimum unit of precedent is the precedenteme – a cognitively significant conceptual and symbolic model that denotes meaning, function and form in their unity. Special attention is paid to the analysis of typologies and classifications of precedent phenomena. The work highlights the multidimensional typological matrix of J. Koloiz, which takes into account the sphere of functioning, cognitive and axiological significance, character, origin, duration of existence, type of coding and effectiveness of the use of precedent phenomena. We would like to separately note the classification by the level of cognitive activation of the recipient, national prevalence, as well as by source and cultural conditioning. The conceptual basis of the study is the classification of precedent phenomena for the formation of verbalization, according to which verbal and verbalized precedent phenomena are distinguished. Each variety is characterized in detail, their cognitive, pragmatic and axiological functions in discourse are clarified, as well as the mechanisms of actualization of intertextual connections and the formation of additional meanings in the recipient text. The article substantiates that precedent phenomena constitute the core of the cognitive base of a linguistic personality, ensure the continuity of cultural experience, the effectiveness of national and intercultural communication, and also serve as a tool for identifying «one’s own» and «alien» within the linguistic and cultural space. The obtained generalizations have theoretical value and can be used in lexicographic practice.