Облогове мистецтво у військовій справі Кримського ханства (XV–XVI ст.)

Abstract

Мета статті – проаналізувати особливості облогової тактики кримців, місце цієї тактики у військовому мистецтві та військових кампаніях Кримського ханства, розглянути окремі випадки успішних та безуспішних штурмів міст / містечок у XV–XVI ст. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та міждисциплінарного підходу. У роботі застосовано методи історико-джерелознавчого аналізу для вивчення матеріалів середньовічних хроністів, історико-порів няльний метод для з’ясування причин успіху й невдач в облогах, історико-системний, для з’ясування складових елементів облогового мистецтва киримли. Наукова новизна дослідження полягає в комплек сному аналізі облоговому мистецтва кримців, його значенні для тактики і стратегії війська кримських татар. Проаналізовано складники облогового мистецтва киримли, причини успіхів та невдач татар при штурмах окремих міст. Розглянуто облоги й штурми кримцями окремих міст. Висновки. У резуль таті проведеного дослідження з’ясовано, що кримські татари володіли облоговим мистецтвом, однак воно мало свої особливості, зважаючи на тактику та стратегію киримли, склад їх військ. Облога міст не була одним з основних завдань військ кримських татар, оскільки першочергового значення у військо вій стратегії кримців займало пограбування інших держав, руйнування їх демографічного та еконо мічного потенціалу. Зважаючи на те що головними складниками тактики киримли були швидкість та маневреність, доводилося жертвувати важким озброєння (артилерією), і це могло не відбитися на можливості киримли вести ефективну облогу. Маючи нечисленну артилерію, кримські татари під час облоги намагались або підпалити ворожі укріплення або зробити підриви в мурах за допомогою порохових зарядів. З розвитком кам’яних фортифікацій міст та збільшенням їх артилерійського парку можливості кримців штурмувати такі твердині стали ще більш обмеженими.

The purpose of the article is to analyze the features of the siege tactics of the Crimeans, the place of this tactic in the military art and military campaigns of the Crimean Khanate, to consider individ ual cases of successful and unsuccessful storming of cities/towns in the 15th–16th centuries. The research methodology is based on the principles of historicism and an interdisciplinary approach. The work uses meth ods of historical and source analysis to study the materials of medieval chroniclers, a historical and compar ative method to clarify the reasons for success and failure in sieges, and a historical and systemic method to clarify the components of the siege art of the Crimeans. The scientific novelty of the study lies in the compre hensive analysis of the siege art of the Crimeans, its significance for the tactics and strategy of the Crimean Tatar army. The components of the siege art of the Crimeans, the reasons for the successes and failures of the Tatars in storming individual cities are analyzed. The sieges and assaults of individual cities by the Crimeans were considered. Conclusions. As a result of the study, it was found that the Crimean Tatars possessed the art of siege warfare, but it had its own peculiarities, taking into account the tactics and strategy of the Crimeans, the composition of their troops. The siege of cities was not one of the main tasks of the Crimean Tatar troops, since the plunder of other states, the destruction of their demographic and economic potential was of primary importance in the military strategy of the Crimeans. Given that the main components of the Crimean tactics were speed and maneuverability, it was necessary to sacrifice heavy weapons (artillery) and this could not affect the Crimean’s ability to conduct an effective siege. Having a small artillery, the Crimean Tatars during the siege tried either to set fire to enemy fortifications or to blow up the walls with gunpowder charges. With the development of stone fortifications of cities and the increase in their artillery park, the Crimeans’ ability to storm such strongholds became even more limited.