VERBALIZATION OF SOCIAL CONTRASTS IN THE NOVEL “NORTH AND SOUTH” BY ELIZABETH GASKELL

Abstract

The article presents a linguostylistic analysis of Elizabeth Gaskell’s novel «North and South» in the context of the social contrasts of the Victorian era. The study's theoretical basis is the concepts of L. Bulahovsky, O. Selivanova, T. Yeshchenko, and I. Kochan regarding the nature of individual style and the methodology for analyzing a literary text. The paper outlines that language in a literary text performs an aesthetic and a sociolinguistic function, reflecting society's class, cultural, and ideological divisions. Based on the novel «North and South», it is traced how lexical, syntactic and intonational means serve as markers of the characters’ social affiliation: southern heroes (Margaret Hale, her family) are characterized by intellectualized, morally colored vocabulary, complex syntactic structures and reflexive intonation; instead, the northern characters (Thornton, workers) use business, economic, dialect vocabulary, fragmentary remarks and emotional exclamations. The article identifies the role of metaphor, color symbolism, and genre-intonation changes in forming spatial and social contrasts. It is revealed that Elizabeth Gaskell uses language as a means of social analysis, where each linguistic register serves as a marker of class, professional, and moral identity. Special attention is paid to the combination of the poetic style of the South with the realistic, dynamic language of the North, which symbolizes the gradual overcoming of class boundaries and the achievement of social harmony. Significantly, the language system of the novel is a holistic model of Victorian society, in which the artistic word combines aesthetic, sociological, and ideological functions, and linguostylistic analysis makes it possible to identify the deep mechanisms of interaction of language, culture, and society in literary discourse.

У статті здійснено лінгвостилістичний аналіз роману Елізабет Гаскелл «Північ і Південь» у контексті соціальних контрастів вікторіанської епохи. Теоретичну основу дослідження становлять концепції Л. Булаховського, О. Селіванової, Т. Єщенко та І. Кочан щодо природи індивідуального стилю й методики аналізу художнього тексту. Окреслено, що мова в художньому творі виконує не лише естетичну, а й соціолінгвістичну функцію, відображаючи класові, культурні та ідеологічні розмежування суспільства. На матеріалі роману «Північ і Південь» простежено, як лексичні, синтаксичні та інтонаційні засоби служать маркерами соціальної приналежності персонажів: південні герої (Маргарет Хейл, її родина) характеризуються інтелектуалізованою, морально забарвленою лексикою, складними синтаксичними структурами та рефлексивною інтонацією; натомість північні персонажі (Торнтон, робітники) послуговуються діловою, економічною, діалектною лексикою, уривчастими репліками та емоційними вигуками. У тексті визначено роль метафорики, кольорової символіки та жанрово-інтонаційних змін у формуванні просторових і соціальних контрастів. Виявлено, що Елізабет Гаскелл використовує мову як засіб соціального аналізу, де кожен мовний регістр виконує функцію маркера класової, професійної й моральної ідентичності. Особливу увагу приділено поєднанню поетичної стилістики Півдня з реалістичною, динамічною мовою Півночі, що символізує поступове подолання класових меж і досягнення соціальної гармонії. Важливо, що мовна система роману є цілісною моделлю вікторіанського суспільства, у якій художнє слово поєднує естетичну, соціологічну та ідеологічну функції, а лінгвостилістичний аналіз дає змогу виявити глибинні механізми взаємодії мови, культури та соціуму в художньому дискурсі.