Українське представництво у Віденському парламенті (1897–1907 рр.).

Abstract

Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю комплексного вивчення участі українців у парламентському житті Австро-Угорської монархії як важливого етапу становлення модерної політичної культури та національного руху. Період 1897–1907 рр. є особливо значущим, оскільки він позначений виборчими реформами, активізацією політичних партій та формуванням сталої парламентської практики українських депутатів, які вперше здобули можливість системно відстоювати національні інтереси у Відні. Аналіз їх діяльності дозволяє не лише простежити механізми парламентського представництва та форми політичної боротьби, але й глибше зрозуміти процеси інтеграції українців у загальноімперський політичний простір, а також виявити закономірності, що визначали еволюцію української політичної еліти та її роль у формуванні національної ідентичності наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Перший розділ дисертації присвячено комплексному аналізу історіографії проблеми, характеристиці джерельної бази та визначенню методологічних підходів, що стали основою дослідження українського парламентського представництва у Відні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Здійснено критичний огляд наукових праць, присвячених участі українців у політичному житті Австро-Угорської монархії. Особливу увагу приділено аналізу доробку українських, польських та австрійських дослідників, які висвітлювали виборчі кампанії, діяльність депутатів та трансформацію української політичної культури. Відзначено, що радянська історіографія значною мірою ідеологізувала тему, зводячи її до боротьби класових сил, тоді як сучасні українські науковці інтерпретують українське парламентське представництво як важливий чинник націєтворення.

The relevance of the dissertation topic stems from the need for a comprehensive study of the participation of Ukrainians in the parliamentary life of the Austro-Hungarian Monarchy as an important stage in the development of modern political culture and the national movement. The period of 1897–1907 is particularly significant, as it was marked by electoral reforms, the activation of political parties, and the formation of a stable parliamentary practice among Ukrainian deputies, who for the first time gained the opportunity to systematically defend national interests in Vienna. Analyzing their activity makes it possible not only to trace the mechanisms of parliamentary representation and the forms of political struggle but also to gain a deeper understanding of the processes of Ukrainian integration into the imperial political space, as well as to identify the patterns that defined the evolution of the Ukrainian political elite and its role in shaping national identity at the turn of the nineteenth and twentieth centuries. The first chapter of the dissertation is devoted to a comprehensive analysis of the historiography of the issue, the characteristics of the source base, and the determination of methodological approaches that form the foundation of the study of Ukrainian parliamentary representation in Vienna at the turn of the nineteenth and twentieth centuries. A critical review of scholarly works devoted to the participation of Ukrainians in the political life of the Austro-Hungarian Monarchy has been undertaken. Particular attention is paid to the analysis of the works of Ukrainian, Polish, and Austrian researchers who explored election campaigns, deputies’ activities, and the transformation of Ukrainian political culture. It is noted that Soviet historiography was heavily ideologized, reducing the issue to class struggle, whereas contemporary Ukrainian scholars interpret Ukrainian parliamentary representation as an essential factor of nation-building.