Громадсько-політична і просвітницька діяльність Богдана Хаварівського (1948–2016)

Abstract

У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження громадсько-політичної і просвітницької діяльності Богдана Хаварівського (1948–2016). Проведено аналіз наявної історіографічної бази з досліджуваної проблематики, який засвідчив, що задекларована тематика вивчалася дослідниками лише в загальному контексті локальної історії другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Однак вона не є систематично структурованою й цілісною, комплексно не розкриває проблему в цілому, а лише поверхово, тому недостатнє вивчення цієї проблеми вимагало подальшого її предметного дослідження, що сприяло б глибшому аналізу громадськополітичної і просвітницької діяльності Б. Хаварівського в окреслений період. В українській історіографії до сьогодні немає жодного ґрунтовного наукового історичного дослідження, у якому б аналізувалася громадськополітична та просвітницька діяльність Б. Хаварівського, більше того, дослідники у загальних історичних працях практично не згадують його. Наявну історіографічну базу з досліджуваної проблематики умовно можна поділити на такі групи: до першої групи належать загальні праці з новітньої історії України, державної незалежності й державотворчих процесів, національно-визвольного руху, політичної історії; до другої – праці, пов’язані з Народним Рухом України, приналежним до якого був і Б. Хаварівський; до третьої – дослідження сучасних українських науковців з історії культури, періодичних видань, особливостей формування «радянської людини» тощо. Встановлено, що вони відрізняються методологічними підходами, які використовувалися істориками. Опрацьовані праці першої групи сприяли розумінню того середовища як у радянський час, так і в період незалежної України, у якому доводилося зростати як особистості, формуватися громадсько-політичному і просвітньому діячеві Б. Хаварівському. Тим не менше, незважаючи на солідність і значимість зазначених видань, задекларованій проблемі не відведено належної уваги, зважаючи на те, що автори не ставили перед собою завдання проаналізувати громадсько-політичну та просвітницьку діяльність Б. Хаварівського упродовж 1948–2016 рр. Друга група – праці, пов’язані з Народним Рухом України, приналежним до якої був і Б. Хаварівський. Третя група – дослідження науковців з історії української культури, періодичних видань, особливостей формування «радянської людини» тощо. Необхідність детального аналізу громадсько-політичної і просвітницької діяльності Б. Хаварівського вимагала опрацювання необхідної джерельної бази, що містить значний масив опублікованих та неопублікованих документів. Умовно джерельну базу дисертаційного дослідження можна поділити на такі групи: перша група – матеріали Держархіву Тернопільської обл., приватний архів проф. Івана Зуляка; друга група – енциклопедії, путівники, бібліографічні довідники, збірники документів і матеріалів; третя група – періодичні видання; четверта група – авторські твори Б. Хаварівського; п’ята група – Інтернет-ресурси. Використання широкої методологічної основи дослідження забезпечує досягнення поставленої мети, дає можливість всебічно проаналізувати проблему, розширити фактологічну та аналітичну складові наукового пошуку. Застосування різноманітних сучасних методологічних підходів дозволяє максимально уникнути суб’єктивних оцінок і забезпечує наукову достовірність результатів дослідження, доповнює фактографічним матеріалом задекларовану проблематику. З’ясовано, що становлення Б. Хаварівського відбувалося на традиціях родинного виховання, прикладом для наслідування у дитинстві були його батьки, учителі, які стимулювали до малювання, написання віршів, декламування, співу. Богдан-Роман був всебічно обдарованою особистістю, зміг реалізувати свої таланти у подальшому житті. Простежено його діяльність під час навчання на філологічному факультеті Чернівецького державного університету: відвідував літературну студію імені Степана Будного, оформляв, редагував її рукописні газети «Сонячні кларнети» й «Веселий Остап», виступав з доповідями на наукових конференціях. Знайомився з відомими постатями української науки і культури Чернівців, що сприяло формуванню його як зрілої особистості з активною життєвою позицією, глибокими національними переконаннями. Досліджено його педагогічну працю і адміністративну роботу. Доведено, що початки його педагогічної праці пов’язані з учительською працею у сільській школі на Тернопільщині. З часом Богдан Васильович працював вихователем гуртожитку Тернопільського технічного училища № 2, викладачем Тернопільського спеціального професійно-технічного училища № 3. З’ясовано, що саме у цьому навчальному закладі формувався осередок майбутньої письменницької організації, професійного осередку художників, вільних від обмеження стандартів соцреалізму. Згодом перебував на посаді старшого наукового співробітника архіву, викладача Тернопільського державного педагогічного інституту, начальника управління народної освіти Тернопільського облвиконкому, директора Держархіву Тернопільської обл. Досконало знав предмети, які викладав, практикував оригінальні сучасні форми і методи навчання, залучав учнів і студентів до здобутків української та світової культури, працював у тісному контакті з Тернопільською картинною галереєю, Тернопільським обласним краєзнавчим музеєм, творчими організаціями міста. Висвітлено активну громадсько-політичну позицію, що особливо проявилася після 1991 р., з набуттям Україною державної незалежності. Варто зауважити, що він у часи перебудови також намагався поєднувати викладацьку роботу з громадським навантаженням. Участь Б. Хаварівського у виборчих кампаніях свідчила про його активну політичну позицію. У кінці 1980-х – на початку 1990-х рр. він намагався отримати статус народного депутата Верховної Ради України, був довіреною особою, брав участь у виборчих перегонах до міської ради м. Тернополя. Однак лише у 1994 і 1998 рр. стає депутатом Тернопільської обласної ради від Народного Руху України. Аналіз його політичної програми свідчить про її низький рівень, надмірну емоційність, відсутність побажань виборців і зобов’язань депутата обласного рівня. Тим не менше, її текст практично без змін використовувався у двох виборчих кампаніях. Використання здобутків працівників Держархіву Тернопільської обл., очолюваного Б. Хаварівським, в агітаційних матеріалах свідчило про залучення адміністративного ресурсу. Прослідковано популяризацію праці «Пласту» не лише у Західній Україні, але і за її межами. Б. Хаварівський сприяв виданню державних марок з нагоди 80-річчя організації, готував збірки світлин про функціонування інституції у минулому та в сучасності, здійснював пошук інформації про відомих діячів «Пласту» тощо. Долучався до громадськополітичних проєктів, пов’язаних з виступами міжнародних хорових капел в Україні, увіковіченням пам’яті відомих постатей історії України та національної культури за її межами, участі в семінарах-практикумах. Організація концертного турне Україною хором «Журавлі» за сприяння Б. Хаварівського, виконання творів духовної музики, стрілецьких пісень, на той час ще пісні «Ще не вмерла Україна», мали надзвичайно важливе значення як для популяризації національної культури, так і формування певних політичних симпатій. Налагодження особистих контактів з українською діаспорою Санкт-Петербурга послужило увіковіченню пам’яті українців-жертв політичних репресії – освяченню хреста на одному із кладовищ міста. Розкрито публіцистичну і видавничу працю, що нараховує понад 150 журнальних і газетних публікацій на історико-краєзнавчі теми. Логічним є її поділ на два періоди. Перший період – радянський (липень 1975 р. – січень 1991 р.), у якому він виступає позаштатним кореспондентом, своєрідним пропагандистом та ідеологом комуністичної системи. Аналізуючи перший період публіцистичної і видавничої праці Б. Хаварівського, варто зауважити, що першими були згадки про нього у пресі, або ж дописи й статті до студентських та молодіжних видань обласного і республіканського рівнів. Проблематика змістового наповнення зазвичай окреслена публікаціями, пов’язаними з публікаціями ідеологічного змісту, – це ювілеї 50-річчя утворення СРСР, 40-річчя возз’єднання з радянською Україною, переміщення газети «Іскра»; на історичну тематику особового характеру (Олекса Довбуш, Іван Франко, Микола Тарновський, Христо Ботєв, Михайло Павлик, Димитр Благоєв); про непорушну дружбу народів СРСР тощо. Другий період – незалежної України (жовтень 1991 р. – червень 2016 р.), у якому публікації Б. Хаварівського кардинально вирізняються актуальними темами з історії України: про І. Ґерету, С. Голяша, Б. Вітошинського, Я. Стецька; біфони; терористичні акції польського підпілля; листування двох вчених А. Брюкнера і К. Студинського; друкування українських марок; про гербові марки Тернополя (1941 р.); історію сіл Ладичин і Вишнівчик, Зарваницю тощо. За його ініціативи започатковано видання серії «Корінь і крона», що розповідають про минуле сучасне Тернопілля, діяльність його відомих постатей. Співвидавець літературно-мистецької і культурологічної газети «Русалка Дністрова», був членом редакційної колегії та співвидавцем літературно-мистецького журналу «Тернопіль». Підготував низку статей до енциклопедичного словника «Тернопільщина» у трьох томах, член редакційної колегії цього видання. Співавтор книг «Біфони» (1995 р.), «Хто пожав «Бурю?» (1996 р.), «Предтеча» (2002 р.). Член Всеукраїнської спілки краєзнавців, НТШ, обласної редакції книги пам’яті України, приймав активну участь у підготовці її тритомника (Тернопільська обл., 1995–1996 рр.), двотомника «Нескорена Зборівщина» (2000–2001 рр.). Простежено мистецьку спадщину, що ґрунтувалася на її популяризації у житті краю, відродженні поваги до національної історії, мистецтва, релігії. Б. Хаварівський організовував тижні образотворчого мистецтва, залучав до виставок живопису і графіки роботи митців з Тернополя, Львова тощо. Член правління тернопільського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, один із засновників тернопільської організації «Товариства української мови», обласної історико-просвітницької інституції «Меморіал» ім. В. Стуса. Член оргкомітетів з відзначення на Тернопільщині більшості пам’ятних дат, видавничої ради при Тернопільській обласній державній адміністрації. Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. І. Блажкевич (1995 р.). Нагороджений відзнакою Українського фонду культури «За подвижництво в культурі». Оцінено внесок Б. Хаварівського як філолога, педагога, архівіста, краєзнавця, митця, громадсько-політичного і просвітнього діяча у загальноукраїнський громадсько-політичний та просвітницький процес, осмисливши його пізнавальне й практичне значення для сучасного розвитку, виходячи із неординарності особи, його всебічності й таланту. Обґрунтовано місце Б. Хаварівського в національному житті, роль й значення в історії України завдяки громадсько-політичній та просвітницькій діяльності.

The dissertation conducts a comprehensive study of the public-political and educational activities of Bohdan Khavarivskyi (1948–2016). An analysis of the existing historiographical base on the researched issues was carried out, which showed that the declared topic was studied by researchers only in the general context of local history of the second half of the 20th – early 21st century. However, it is not systematically structured and holistic, does not comprehensively reveal the problem as a whole, but only superficially, so the insufficient study of this problem required further subject research, which would contribute to a deeper analysis of the public-political and educational activities of B. Khavarivskyi in the outlined period. In Ukrainian historiography, to this day, there is no thorough scientific historical research that would analyze the public-political and educational activities of B. Khavarivskyi. Moreover, researchers in general historical works practically do not mention him. The existing historiographical base on the researched issues can be conditionally divided into the following groups: the first group includes general works on the modern history of Ukraine, state independence and state-building processes, the national liberation movement, political history; the second group includes works related to the People’s Movement of Ukraine, to which B. Khavariivskyi belonged; the third group includes studies by contemporary Ukrainian scientists on the history of culture, periodicals, the peculiarities of the formation of the «Soviet person» etc. It was established that they differ in the methodological approaches used by historians. The works of the first group contributed to the understanding of the environment both in Soviet times and in the period of independent Ukraine, in which B. Khavarivskyi had to grow as a personality, form as a public-political and educational figure. Nevertheless, despite the solidity and significance of the mentioned publications, the declared problem is not given due attention, considering that the authors did not set themselves the task of analyzing the public-political and educational activities of B. Khavarivskyi during 1948–2016. The second group includes works related to the People’s Movement of Ukraine, to which B. Khavarivskyi belonged. The third group includes studies by scientists on the history of Ukrainian culture, periodicals, the peculiarities of the formation of the «Soviet person» etc. The need for a detailed analysis of the public-political and educational activities of B. Khavarivskyi required the processing of the necessary source base, which contains a significant array of published and unpublished documents. The source base of the dissertation research can be conditionally divided into the following groups: the first group – materials of the State Archive of Ternopil region, the private archive of Prof. Ivan Zuliak; the second group – encyclopedias, guides, bibliographic directories, collections of documents and materials; the third group – periodicals; the fourth group – author’s works of B. Khavarivskyi; the fifth group – Internet resources. The use of a broad methodological research framework ensures the achievement of the set goal, allows a comprehensive analysis of the problem, and expands the factual and analytical components of scientific research. The application of various modern methodological approaches maximizes the avoidance of subjective assessments and ensures the scientific reliability of the research results, complementing the declared issues with factual material. It has been found that B. Khavarivskyi’s development was rooted in the traditions of family upbringing. His parents and teachers stimulated him to draw, write poems, recite, and sing. Bohdan-Roman was a well-rounded individual who managed to realize his talents in his later life. His activities during his studies at the Faculty of Philology of Chernivtsi State University have been traced: he attended the Stepan Budnyi literary studio, designed and edited its handwritten newspapers «Soniachni Klarnety» and «Veselyi Ostap», and gave presentations at scientific conferences. His acquaintance with prominent figures of Ukrainian science and culture in Chernivtsi contributed to his formation as a mature individual with an active civic position and deep national convictions. His pedagogical work and administrative activities have been studied. It has been proven that the beginnings of his pedagogical work were connected with teaching in a village school in the Ternopil region. Over time, Bohdan Vasylovych worked as a dormitory tutor at the Ternopil Technical College No. 2 and as a teacher at the Ternopil Special Vocational School No. 3. It has been found that it was in this educational institution that a future writers’ organization and a professional community of artists free from the constraints of socialist realism were formed. Later, he held positions as a senior researcher at the archive, a lecturer at the Ternopil State Pedagogical Institute, head of the Department of Public Education of the Ternopil Regional Executive Committee, and director of the State Archive of Ternopil Region. He was well-versed in the subjects he taught, practiced original modern teaching forms and methods, involved students in the achievements of Ukrainian and world culture, and worked closely with the Ternopil Art Gallery, the Ternopil Regional Museum of Local History, and the city’s creative organizations. His active civic and political position, which became particularly evident after 1991, with Ukraine gaining state independence, has been highlighted. It is worth noting that during the perestroika period, he also tried to combine teaching with civic engagement. B. Khavaryvskyi’s participation in election campaigns indicated his active political stance. In the late 1980s and early 1990s, he sought to obtain the status of a member of the Verkhovna Rada of Ukraine, served as a trusted representative, and participated in the city council election campaigns in Ternopil. However, it was only in 1994 and 1998 that he became a deputy of the Ternopil Regional Council from the People’s Movement of Ukraine. An analysis of his political program indicates its low level, excessive emotionality, and lack of voters’ wishes and commitments from a regional deputy. Nevertheless, its text was practically unchanged in two election campaigns. The use of the achievements of the State Archive of Ternopil Region, headed by B. Khavarivskyi, in campaign materials indicated the use of administrative resources. The promotion of the work of «Plast» not only in Western Ukraine but also abroad has been traced. B. Khavarivskyi contributed to the issuance of state stamps on the occasion of the 80th anniversary of the organization, prepared collections of photographs about the institution’s activities in the past and present, and searched for information about famous figures of «Plast», among other activities. He participated in civic and political projects related to performances by international choral ensembles in Ukraine, the commemoration of famous historical and figures of Ukraine abroad, and participation in seminars and workshops. The organization of a concert tour of Ukraine by the «Zhuravli» choir, with the assistance of B. Khavarivskyi, and the performance of spiritual music pieces, riflemen’s songs, and at that time the song «Ukraine Has Not Yet Perished» were of great importance both for the promotion of national culture and for the formation of certain political sympathies. Establishing personal contacts with the Ukrainian diaspora in Saint Petersburg served to commemorate the memory of Ukrainians who were victims of political repression, with the consecration of a cross at one of the city’s cemeteries. His journalistic and publishing work, which includes over 150 journal and newspaper publications on historical and local history topics, has been explored. It is logical to divide it into two periods. The first period – Soviet (July 1975 – January 1991), during which he served as a freelance correspondent, a sort of propagandist, and an ideologist of the communist system. Analyzing the first period of B. Khavarivskyi’s journalistic and publishing work, it is worth noting that the first mentions of him in the press or his articles and essays were in student and youth publications of regional and republican levels. The content of the publications was usually of an ideological nature – anniversaries of the 50th anniversary of the USSR, the 40th anniversary of reunification with Soviet Ukraine, the relocation of the newspaper «Iskra»; personal historical topics (Oleksa Dovbush, Ivan Franko, Mykola Tarnovskyi, Hristo Botev, Mykhailo Pavlyk, Dimitr Blagoev); about the unbreakable friendship of the peoples of the USSR, etc. The second period – independent Ukraine (October 1991 – June 2016), during which B. Khavarivskyi’s publications stood out for their topical themes on the history of Ukraine: about I. Hereta, S. Holyash, B. Vitoshynskyi, Y. Stetsko; bifons; terrorist actions of the Polish underground; correspondence between two scholars A. Bryukner and K. Studynskyi; printing Ukrainian stamps; about the heraldic stamps of Ternopil (1941); the history of the villages of Ladychyn and Vyshnivchyk, Zarvanytsia, etc. At his initiative, the publication of the series «Root and Crown» was launched, telling about the past and present of Ternopil region and the activities of its notable figures. He was a co-publisher of the literary and cultural newspaper «Rusalka Dnistrova», a member of the editorial board, and a co-publisher of the literary and artistic journal «Ternopil». He prepared a number of articles for the encyclopedic dictionary «Ternopil Region» in three volumes and was a member of the editorial board of this publication. He co-authored the books «Bifons» (1995), «Who Reaped the Storm?» (1996), and «Forerunner» (2002). He was a member of the All-Ukrainian Union of Local Historians, the Shevchenko Scientific Society, the regional editorial board of the Book of Remembrance of Ukraine, and actively participated in the preparation of its three-volume edition (Ternopil Region, 1995–1996), and the two-volume «Unconquered Zboriv Region» (2000–2001). His artistic heritage, based on its promotion in the life of the region, the revival of respect for national history, art, and religion, has been traced. B. Khavarivskyi organized weeks of visual arts, involving works by artists from Ternopil, Lviv, etc., in painting and graphics exhibitions. He was a member of the board of the Ternopil Regional Association of the All-Ukrainian Society «Prosvita» named after T. Shevchenko, one of the founders of the Ternopil organization of the «Society of the Ukrainian Language», and the regional historical and educational institution «Memorial» named after Vasyl Stus. He was a member of the organizing committees for the commemoration of most memorable dates in Ternopil region and the publishing council at the Ternopil Regional State Administration. He was a laureate of the All-Ukrainian Literary and Artistic Prize named after I. Blazhkevych (1995). He was awarded the distinction of the Ukrainian Cultural Foundation «For Devotion to Culture». The contribution of B. Khavaryvskyi as a philologist, teacher, archivist, local historian, artist, civic and educational figure to the general Ukrainian civic and educational process has been assessed, understanding its cognitive and practical significance for modern development, based on the uniqueness of his personality, his versatility, and talent. His place in national life, and his role and significance in the history of Ukraine, thanks to his civic and educational activities, have been substantiated.