Резильєнтність як чинник професійного благополуччя педагога

Abstract

Дослідження присвячено проблемі резильєнтності як основі успішної професійної діяльності та важливому чиннику професійного благополуччя педагога. Проаналізовано стан розробленості означеної проблеми у науковій літературі, зокрема, праці вітчизняних та зарубіжних учених щодо розуміння сутності поняття «резильєнтність», підходи до його визначення і трактування, компонентів та механізмів впливу на професійне благополуччя педагогів, ключових аспектів розвитку їх резильєнтності. Резильєнтність визначено як сукупність навичок і внутрішніх ресурсів, які допомагають ефективно справлятися з викликами, життєвими і професійними труднощами, зберігати психологічне благополуччя, а також використовувати власний негативний досвід для особистісно-професійного зростання. Обґрунтовано, що вплив резильєнтності на професійне благополуччя відбувається через взаємодію різних компонентів та механізмів. Визначено ключові аспекти розвитку резильєнтності педагогів: налагодження позитив- них взаємин з учнями, їх батьками, колегами по роботі, адміністрацією; оволодіння навичками конструктивної взаємодії; розвиток здатності вирішувати проблеми, а не уникати і не накопичувати їх; опанування техніками керування своїми емоціями, справлятися зі складними емоціями; пошук внутрішніх ресурсів стресостійкості; розвиток позитивного мислення і саногенного потенціалу. Розвиток резильєнтності педагогів має бути пріоритетним завданням закладів освіти, особливо сьогодні, в умовах воєнного стану. Запропоновано конкретні заходи щодо розвитку резильєнт- ності майбутніх педагогів (упровадження курсу з основ стрес-менеджменту на етапі професійної підготовки; проведення анти-стрестренінгів, тренінгів розвитку емоційного інтелекту, тренінгів асертивності; професійна психоло-гічна допомога, психолого-педагогічний супровід майбутніх педагогів, які відчувають життєві труднощі; менторські програми; постійний моніторинг та діагностика стану психологічного благополуччя, рівня розвитку стресо- стійкості і резильєнтності та ін.). Розвиток резильєнтності – це тривалий процес, що потребує систематичної роботи та підтримки. Тому подальші наукові розвідки спрямовуватимуться на розроблення комплексної програми розвитку резильєнтності майбутніх педагогів у закладі вищої освіти, створення резильєнтного освітнього середовища.

The study is devoted to the problem of resilience as the basis for successful professional activity and an important factor in the professional wellbeing of a teacher. The state of development of this problem in the scientific literature is analyzed, in particular, the works of domestic and foreign scientists on understanding the essence of the concept of “resilience”, approaches to its definition and interpretation, components and mechanisms of influence on the professional well-being of teachers, key aspects of the development of their resilience. Resilience is defined as a set of skills and internal resources that help to effectively cope with challenges, life and professional difficulties, maintain psychological well-being, and use their own negative experience for personal and professional growth. It is substantiated that the impact of resilience on professional well-being occurs through the interaction of various components and mechanisms. The key aspects of the development of teachers' resilience are identified: establishing positive relationships with students, their parents, colleagues, administration; mastering the skills of constructive interaction; developing the ability to solve problems rather than avoid and accumulate them; mastering techniques for managing one's emotions, coping with complex emotions; searching for internal resources of stress resistance; developing positive thinking and sanogenic potential. The development of teachers' resilience should be a priority for educational institutions, especially today, under martial law. Specific measures to develop the resilience of future teachers are proposed (introduction of a course on the basics of stress management at the stage of professional training; conducting anti-stress training, emotional intelligence development training, assertiveness training; professional psychological assistance, psychological and pedagogical support for future teachers experiencing life difficulties; mentoring programs; constant monitoring and diagnosis of psychological well-being, the level of development of stress resistance and resilience, etc.) Resilience development is a long-term process that requires systematic work and support. Therefore, further scientific research will be aimed at developing a comprehensive program for the development of resilience of future teachers in higher education institutions, creating a resilient educational environment.