Двоплановість алюзій у романі Дена Брауна «Втрачений символ»

Abstract

У статті проаналізовано алюзії у романі «Втрачений символ» сучасного аме- риканського письменника Дена Брауна з точки зору двоплановості цього явища, що формує багатозначність, розширює та збагачує текстову інформацію. Акту- альність дослідження зумовлена тим, що алюзивність є однією з характерних рис романів письменника. Наявність на сучасному етапі низки робіт, що пов’язані з вивченням алюзії як стилістичного прийому, їх класифікацією та будовою, забез- печують основу для аналізу явища алюзивності у зразках сучасних літератур- них творів, які є малодослідженими. У такий спосіб визначено потенціал науко- вих розвідок на основі роману «Втрачений символ». Серед останніх досліджень також є такі, в яких здійснено аналіз будови та описано семантико-структурні від- ношення елементів алюзій, алюзивних посилань та натяків. У статті окреслено теоретичні основи аналізу алюзій за двома елементами, що становлять смислову єдність та зумовлюють змістово-підтекстовий характер алюзій: денотатами (тек- сти, явища, події, назви та імена, на які звернене посилання) та репрезентантами (безпосередньо спосіб представлення алюзії у тексті). Своєю чергою денотати було класифіковано за характеристикою інтертекстуальності та неінтертексту- альності – наявністю чи відсутністю зв’язку із письмовою дискурсивною діяль- ністю. Аналіз здійснено на основі виявлених прикладів алюзій у тексті роману. Описано, яку основну інформацію та додаткову закладено в алюзивні посилання, які елементи виступають алюзивними маркерами та власне способи вираження алюзій. Дослідження алюзій за таким підходом демонструє процес їх розпізна- вання читачем, декодування та встановлення логічної відповідності між алюзив- ними одиницями і прихованим змістом. У кінцевому підсумку підтверджено, що двоплановість алюзій у романі «Втрачений символ» є засобом семантичного роз- ширення, що досягається єдністю денотатів та репрезентантів. На основі спів- ставлених результатів дослідження окреслено перспективи подальших дослі- джень, що пов’язані із системним аналізом двоплановості алюзій, застосуванням компаративістики та систематизацією наступних напрацювань.

The article analyses allusions in the novel The Lost Symbol by the contemporary American writer Dan Brown from the point of view of the duality of this phenomenon, which forms ambiguity by expanding and enriching textual information. The relevance of the study is due to the fact that allusiveness is one of the characteristic features of the writer’s novels. At the present stage, the availability of a number of works related to the study of allusion as a stylistic device, their classification and structure provide a basis for analysing the phenomenon of allusiveness in samples of contemporary literary works that have been little studied. In this way, the potential of scientific research based on the novel The Lost Symbol is determined. Among recent studies, there are also those that analyse the structure and describe the semantic and structural relations of elements of allusions, allusive references and hints. The article outlines the theoretical foundations of the analysis of allusions by two elements that constitute the semantic unity and determine the semantic and subtextual character of allusions: denotations (texts, phenomena, events, names and titles to which the reference is made) and representatives (the way the allusion is presented in the text). In turn, the denotations were classified according to the characteristics of intertextuality and non-intertextuality, the presence or absence of a connection with written discourse activity. The analysis is based on the identified examples of allusions in the novel’s text. The article describes what basic and additional information is included in allusive references, what elements serve as allusive markers and the actual ways of expressing allusions. The study of allusions in this way demonstrates the process of their recognition by the reader, decoding and establishing a logical correspondence between allusive units and hidden meaning. In the end, it is confirmed that the duality of allusions in the novel The Lost Symbol is a means of semantic expansion, which is achieved by the unity of denotations and representatives. On the basis of the comparative results of the study, the article outlines the prospects for further research related to the systematic analysis of the duality of allusions, the use of comparativistics and further systematisation of the developments.