Функціонування та шляхи відтворення індивідуально-авторських порівнянь у романі Джорджа Орвелла «Нехай квітне аспідистра»

Abstract

Стаття присвячена вивченню функційних особливостей і способів перекладу індивідуально-авторських порівнянь Джорджа Орвелла. Актуальність розвідки зумовлена, по-перше, потребою у студіюванні індивідуальних мовно-вира- жальних засобів автора, які допомагають краще збагнути його світогляд і стиль письма; по-друге, складністю передачі унікальних порівняльних конструкцій, що іноді потребують нестандартних перекладацьких рішень; по-третє, браком дослі- джень на цю тему, що підкреслює необхідність глибшого аналізу перекладознав- чих аспектів вивчення авторських стилістичних особливостей. Обґрунтовано необхідність вивчення індивідуально-авторського стилю Джор- джа Орвелла, твори якого насичені різноманітними стилістичними засобами, зокрема порівняннями, що є характерною особливістю його мовного багатства, для забезпечення адекватності перекладу та збереження авторської виразності. У статті вказано, що порівняння є стилістичним прийомом, який базується на зіставленні різних предметів, образів або станів на основі їхніх спільних харак- теристик, а індивідуально-авторські порівняння формуються на суб’єктно-оцін- ному баченні автора, створюють його унікальний стиль і ускладнюють відтво- рення засобами інших мов. Зазначено, що порівняння складаються із трьох компонентів: суб’єкта, об’єкта й основи. З’ясовано, що найбільш поширеними об’єктами індивідуально-авторських порівнянь у романі «Нехай квітне аспіди- стра» є тварини, резервуари, картини художників і матеріали. Представлені наукові позиції P. Pierini й Е. Ахмедової щодо шляхів відтворення порівнянь у художніх творах. Виявлено, що у процесі відтворення індивідуаль- но-авторських порівнянь у романі Т. Кирилюк вдалася до дослівного відтворення, додавання, опущення, контекстуальної заміни, конкретизації, одночасного засто- сування кількох трансформацій, а також уводила порівняльні конструкції в текст перекладу.

The article explores the functional features and ways of translating George Orwell’s individual similes. This study is relevant for several reasons: first, it addresses the need to examine the author’s distinctive linguistic and expressive devices, which contribute to a deeper understanding of their worldview and writing style; second, it highlights the challenges of conveying unique comparative constructions, which sometimes require non-standard translation solutions; and third, it responds to the lack of research on this topic, underscoring the necessity of a more in-depth analysis of aspects of translation studies related to the author’s stylistic features. The study emphasizes the importance of analyzing George Orwell’s individual writing style, as his works are rich in various stylistic devices, particularly similes, which are a characteristic feature of his linguistic expression. Understanding these elements is crucial for ensuring the adequacy of the translation and the preservation of the author’s expressiveness. The article defines simile as a stylistic device that compares different objects, images or states based on their shared characteristics, and the author’s individual similes are shaped by the subjective-evaluative vision of the author, contributing to his unique style and complicating translation into other languages. It is stated that similes consist of three components: subject, object, and basis. It is found that the most common objects of the author’s individual similes in the novel “Keep the Aspidistra Flying” are animals, containers, artists’ paintings, and materials. The scientific perspectives of P. Pierini and E. Akhmedova on the ways of rendering similes in fiction are presented. The analysis reveals that in the process of translation of the author’s individual similes in the novel, T. Kyryliuk employed word-for-word translation, addition, omission, contextual substitution, concretization, multiple transformations, and introduced comparative constructions into the translated text as well.