Маркери подвійного кондиціонування в романі Елізабет Ланґґессер «Незнищенна печать»

Abstract

У статті розглядається роман Елізабет Ланґґессер «Незнищенна печать» у контексті німецького магічного реалізму. Основними рисами цього напряму є двоплановість оповідного дискурсу й амбівалентність, зумовлені поєднанням реального й ірреального модусів презентації дійсності. Концептуальною осно- вою дослідження послужила семіотична модель «подвійного кондиціонування» А. Кошорке, згідно з якою в художному світі твору парадоксально накладаються дві антиномічні знакові системи, кожна з яких здатна розвиватися автономно. Змістова цілісність твору в такому разі постає лише в осциляції, коли виникає певний гетерогенний простір, де окремі елементи сюжету можуть водночас про- являтися в обох вимірах. У дослідженні встановлено специфіку двоплановості в романі «Незнищенна печать», визначено маркери трансцендентного дискурсу в контексті реалістичного. Наголошується, що у творі домінує міметичний спосіб зображення, однак викладена в реалістичному модусі історія життя персонажа експлікує масштабний трансцендентальний дискурс: на фізичному рівні розгор- нута історія життя Лазаря Бельфонтена, на метафізичному – історія спасіння / духовного воскресіння та вічне протистояння Бога та його антагоніста. Ключовим концептом у творі виступає вода, яка відіграє роль життєдайної сили, руйнівної нестримної стихії, є символом ініціації, важливим атрибутом ритуалу хрещення і знаком духовного переродження. Одним із маркерів подвійного кондиціонування виступає срібляста куля в саду головного героя, яка є об’єктом предметного світу і водночас містичним артефактом, здатним подолати межі часу і простору. Мета- форичне завершення першої частини роману виразно демонструє ідею «подвій- ного кондиціонування»: оскільки різні знакові режими не мають єдиного мета- коду, тексти не вдається розшифрувати тим, хто перебуває лише в одній системі координат, отже, збагнути семантику трансцендентального здатний лише той, чия свідомість може осцилювати між двома вимірами.

The article examines Elizabeth Langgesser’s novel “Das unauslöschliche Siegel” in the context of German magical realism, the differential feature of which is the duality of the narrative discourse, caused by the combination of real and unreal modes of presenting reality in the works of this literary genre. The conceptual basis of the study was the semiotic model of “double conditioning” by A. Koshorke, according to which two antinomic symbolic systems are paradoxically superimposed in the artistic world of the work, each of which can develop autonomously. In this case, the content integrity of the work appears only in oscillation, when a certain heterogeneous space appears, where individual elements of the plot can be simultaneously manifested in both dimensions. In the study, the specificity of duality in Elizabeth Langgesser’s novel “Das unauslöschliche Siegel” was established, the markers of transcendental discourse in the context of realism were determined. It is emphasized that the novel is dominated by a mimetic way of representation, however, the life story of the character, presented in a realistic mode, explicates a large-scale transcendental discourse: on the physical level, the life story of Lazarus Bellefontaine unfolds, on the metaphysical level – the story of the fall and salvation / spiritual resurrection and the eternal confrontation between God and his antagonist. The key concept in the work is water, which plays the role of a lifegiving force, a destructive uncontrollable element, is an important attribute of the baptism ritual and a symbol of spiritual rebirth. One of the markers of double conditioning is the silver ball in the main character’s garden, which is an object of the objective world and at the same time a mystical artifact that transcends the boundaries of time and space. The metaphorical conclusion of the first part of the novel clearly demonstrates the idea of “double conditioning”: since different sign modes do not have a single meta-code, the texts cannot be deciphered by those who are in only one coordinate system, and therefore, only those whose consciousness is capable of understanding the semantics of the transcendental can oscillate between two dimensions.