Парономазія як фоностилістичний прийом (на матеріалі української поезії ІІ половини ХХ – початку ХХІ століття)

Abstract

У пропонованій статті розглянуто пароно- мазію (паронімічну атракцію) як яскравий прийом зву- копису, активно представлений в українській поетичній мові ІІ половини ХХ – початку ХХІ століття. Мета дослідження – схарактеризувати способове і функційне вираження паронімічної атракції в поетичній мові ІІ половини ХХ – початку ХХІ століття. За результатами аналізу автори визначають, що в проаналізованих поетичних творах широко пред- ставлені зразки паронімічної атракції, що реалізують- ся в таких структурних типах, як вокалічний, консо- нантний, епентетичний, метатетичний. Ці структурні пари можуть поєднувати слова тільки з конкретним значенням або тільки з абстрактним значенням, чи і з конкретним, і з абстрактним значенням. Окрім того, зафіксовано, що між атрактантами ситуативно вста- новлюються синонімічні та антонімічні відношення. За формально-синтаксичною будовою близькозвучні пари є словосполученням або членами речення, як однорідними, так і неоднорідними, що розміщені кон- тактно чи дист антно. Звукокореляційні пари – це органічні складники ткани- ни поетичних творів сучасних українських авторів і вико- нують функції метафоризації, римотворення, а також смислотвірну, образотворчу й людичну (мовна гра) функ- ції, утілюючи авторську інтенцію того чи того митця, що вказує на розширення можливостей реалізації аналізова- ного фоносемантичного явища. Уживання близькозвучних пар слів уможливлює ство- рення своєрідного ритмічного акценту й важливого смис- лового навантаження, що сприяє поглибленню змісту усього поетичного твору. Отже, паронімічні атрактанти становлять підґрунтя особливої внутрішньої організації віршових текстів: слугують маркерами потаємних смис- лів, породжують нові образи, увиразнюють метафоричні сполуки, викристалізовують риму. Здійснене дослідження названої фоностилістичної фігури накреслює перспективу її подальшого вивчення, зокрема, окреслення прагматичних функцій означеного засобу в поетичних і прозових текстах.

In the offered article paronomasia (paronymic attraction) is considered as a bright way of sound recording, actively presented in the Ukrainian poetic language of the second half of the XX – the beginning of the XXI century. The aim of the research is to characterize the methodological and functional expression of paronymic attraction in the poetic language of the second half of the XX – beginning of the XXI century. According to the results of the analysis the authors have determined that in the analyzed poetic works are widely represented samples of paronymic attraction which are realized in such structural types as vocal, consonant, epentetic and metathetic. These structural pairs can combine words only with a specific meaning or only with an abstract meaning, or with both a specific and an abstract meaning. In addition, it is recorded that synonymous and antonymous relations are situationally established between the attractors. According to the formal syntactic structure, close-sounding pairs are phrases or members of a sentence both homogeneous and inhomogeneous wich are placed in contact or distance. Sound correlations are organic components of modern Ukrainian authors’ poetic works and perform the functions of metaphorization, rhyming, as well as meaningful, visual and human (language game) functions, embodying the author’s intention of an artist which indicates the expansion of the analyzed phonosemantic phenomenon. The use of close-sounding pairs of words makes it possible to create a kind of rhythmic accent and important semantic load which contributes to the deepening of the content of the whole poetic work. Thus paronymic attractors are the basis of a special internal organization of poetic texts: they serve as markers of secret meanings, generate new images, emphasize metaphorical compounds, crystallize rhyme. The study of this phonostylistic figure outlines the prospects for its further study, in particular, outlining the pragmatic functions of this tool in poetic and prose texts.