INVESTIGATION OF PSYCHOLINGUISTIC INDICATORS OF DOCTORS’ PROFESSIONAL COMMUNICATION UNDER WAR CONDITIONS IN UKRAINE

Abstract

The aim of the study was to investigate the psycholinguistic features of future doctors’ communication competence under war conditions in Ukraine. The study used the bibliosemantic method as well as the methods of system analysis, comparison, and generalisation. Empirical methods included direct observation of the language used by doctors and patients and the typology of empirical data based on socio-demographic factors. A total of 286 “doctor-patient” dialogues were collected. Subsequent to obtaining informed consent from the study participants, audio and video recordings were made in compliance with ethical, bioethical, and legal standards. The initial typology of dialogues, their lexical-semantic analysis, and the identification of typical positive and negative communicative strategies were carried out. A content analysis of 48 dialogues was conducted using the specialised computer programme “Textanz” for two distinct samples: “Doctors” and “Patients”. The analysis of “doctor-patient” dialogues provided psycholinguistic markers that allowed for the identification and description of typical physiological, mental, social, and spiritual states of individuals seeking medical assistance during martial law. It is also worth paying attention to those lexemes that are found either only among doctors or, on the contrary, only among patients in various contexts. This fact is a characteristic from the point of view of psycholinguistics. In particular, it is necessary to mention the differences in the semantic content of the “Physiological and mental processes, states, qualities” category. For example, there are such lexemes as “thoughts”, “attention”, “memory”, “wisdom” only in the sample of doctors. This fact indicates the efforts of specialists to transfer communication with the patient to rationalistic notions, to appeal to the intellectual abilities of the recipients, to stimulate their reflection on their own conditions. Instead, the concepts of “irritability” and “panic” are found only in a sample of patients. This testifies to their efforts to convey the negative psycho-emotional states caused, in particular, by the conditions of military operations. The doctors, however, avoid such words in order not to retraumatize their patients.

Метою дослідження було вивчення психолінгвістичних особливостей комунікативної компетентності майбутніх лікарів в умовах війни в Україні. Для досягнення мети дослідження використано бібліосемантичний метод, а також методи системного аналізу, порівняння й узагальнення. Емпіричні методи передбачали пряме спостереження за стилем і конструкцією діалогів між лікарями та пацієнтами, а також типологією емпіричних даних на основі соціально-демографічних факторів. Усього було зібрано 286 діалогів «лікар – пацієнт» за згодою всіх учасників дослідження з дотриманням етичних, біоетичних і правових стандартів. Проведено первинну типологізацію діалогів, їх лексико-семантичний аналіз, виявлено типові позитивні та негативні комунікативні стратегії. Здійснено контент-аналіз 48 діалогів за допомогою спеціалізованої комп’ютерної програми Textanz для двох окремих вибірок: «Лікарі» та «Пацієнти». Аналіз діалогів «лікар – пацієнт» дав змогу виявити психолінгвістичні маркери, ідентифікувати й описати типові фізіологічні, психічні, соціальні та душевні стани осіб, які звернулися по медичну допомогу в умовах воєнного стану. Також було виокремлено лексеми, які зустрічаються або лише серед лікарів, або, навпаки, лише серед пацієнтів у різних контекстах. Цей факт є характерним з погляду психолінгвістики. Зокрема, слід зазначити відмінності в семантичному наповненні категорії «Фізіологічні та психічні процеси, стани, якості». Наприклад, такі лексеми, як «думки», «увага», «пам’ять», «мудрість» зустрічаються лише у вибірці лікарів. Цей факт свідчить про намагання фахівців перевести спілкування з пацієнтом на раціоналістичні уявлення, апелювати до інтелектуальних здібностей реципієнтів, стимулювати їх рефлексію над власним станом. Натомість поняття «дратівливість» і «паніка» зустрічаються лише у вибірці пацієнтів. Це свідчить про їхнє намагання передати негативні психоемоційні стани, зумовлені, зокрема, умовами бойових дій. Однак лікарі уникають таких слів, щоб не травмувати своїх пацієнтів повторно.