Поетика експресіонізму в ліро-епосі про голодомор

Abstract

Стаття присвячена вивченню функціювання експресіоністичних формально-змістових складників у естетично-інтенціональних системах поем про Великий голод. Теоретичною основою дослідження виступає концепція літературних стилів як породжених окремими аспектами художності стратегій креації, апріорі закладених у мистецькому слові. Тож засадничим принципом розвідки слугує диференціація експресіоністичних творів і текстів з елементами експресіонізму. При цьому аналіз поетики літературного напрямку в обох випадках провадиться за єдиною методологією з акцентом на дихотомічній природі універсуму з характерними рисами текстури і структури. Передусім вивчено онтологічне підґрунтя художнього світу поем. З’ясовано, що основними рушіями подієвої канви є імпульсивні, мотивовані підсвідомістю пориви, котрі виникають у специфічних умовах дійсності. Роль подібних обставин у текстах відведена реаліям Голодомору, котрі поляризували суспільство на підступних представників владної еліти та знедолених пересічних людей, виснажених неадекватними законами, політичними репресіями, знущаннями, постійним тиском держави і гнітючим відчуженням останніх засобів для існування – харчів, худоби й нерухомого майна. Зазначене призвело до штучно створеного голоду страшних масштабів, коли раціональне мислення виявилося безсилим у плані пошуку способів вижити. Наслідком стало те, що екзистенція особистості перейшла в площину емфатичних станів – ключового складника експресіоністичної естетики. Встановлено, що на рівні епізодів і подій творів цей змістовий рушій виявляє себе в інтенсивних, іноді вибухових учинках і психологічно наснажених внутрішніх монологах персонажів, затиснутих у лещатах соціально-політичних колізій, психологічно вичавлених, змучених недоїданням, доведених до межі життя та смерті або навіть знищених безжальною системою. Для мистецького моделювання таких ситуацій у поемах автори апелюють до традиційного спектру засобів поетики межовості, тяжіючи до автологічного типу художньої образності. Насамкінець, у текстах окреслено складники, які перегукуються з експресіоністичною парадигмою, однак належать до інших літературних напрямків. Як результат, встановлено функційне поле поетики експресіонізму в ліро-епосі про Голодомор.

The article delves into the functions of expressionistic formal and content components within the aesthetic and intentional systems of poems about the Great Famine in Ukraine. The theoretical background of the research posits that literary styles are strategies for amplifying artistry, inherently embedded in the artistic word as specific aspects of creative potential. Thus, the fundamental principle of the investigation is the differentiation between fully expressionistic works and texts that incorporate elements of expressionism. The analysis of the poetics in both cases employs a unified methodology, emphasizing the dichotomous nature of the poetic universe characterized by texture and structure. Firstly, the study concentrates on the ontological basis of the artistic world in these poems. It is established that the main drivers of the narrative are instinctive, subconsciously motivated impulses that arise under specific conditions. In the texts, the realities of the Holodomor serve as such conditions, polarizing society into treacherous ruling elites and impoverished ordinary people, exhausted by inadequate laws, political repressions, humiliations, constant state pressure, and the oppressive alienation of essential means of survival, primarily food, livestock, and property. This led to an artificially created famine of terrifying scale, where rational thinking proved powerless in finding ways to survive. Consequently, individual existence shifted to a plane of emphatic states, which are key components of expressionistic aesthetics. At the level of episodes and events in the works, this content driver manifests in intense, sometimes explosive actions and psychologically charged inner monologues of the characters. The heroes of the poems experience enormous pressure from socio-political conflicts and psychological drama. They are exhausted from hunger, brought to the brink of life and death, or even destroyed by the ruthless system. For artistic modeling of such situations, the authors appeal to the traditional spectrum of means of borderline poetics, tending towards an autological type of artistic imagery. Finally, the research outlines textual components that resonate with the expressionistic paradigm but belong to other literary movements. As a result, the study describes the functional field of expressionistic poetics in the lyric-epic texts about the Holodomor.