LAND USE OF THE VELYKOBEREZOVYTSKA TERRITORIAL COMMUNITY: GEOENVIRONMENTAL ASSESSMENT AND OPTIMISATION IN CONTEXT OF THE CLIMATE CHANGE

Abstract

The article analyses and geoecological assessment of the structure of land use in the Velykoberezovytska community. It has been established that the structure of land use in the study area is dominated by arable land (68%), forests occupy 13%, built-up land – 7%, pastures – 4%, hayfields – 4%, perennial plantations – 3%, land under water and marshes – 1%. The share of natural lands in the community is 25%. Based on the results of the calculations, the coefficient of anthropogenic transformation of the territory of the Velykoberezovytska territorial community was determined, which is 4.7; the coefficient of environmental stability – 0.29; bal anthropogenic load – 3.7 and the coefficient of anthropogenic load – 3.7. According to the results obtained, it was found that the territory of the Velykoberezovytska territorial community is ecologically unstable with transformed landscapes, a fairly high score and an average degree of anthropogenic pressure. The article substantiates the optimisation model of land use of the Velykoberezovytska territorial community, which provides for a 25% reduction in arable land, increasing forest cover by 12% and bringing the share of natural lands to the optimal level of 50%. It has been established that, if such an optimisation model is implemented, the territory of the Velykoberezovytska community will move from the status of a greenhouse gas emitter to a sink. The community's land will absorb more than 13,5 tonnes of greenhouse gases annually.

Метою роботи є оцінка структури землекористування Великоберезовицької територіальної громади та обґрунтування напрямків її оптимізації із врахуванням впливу на зміни клімату. Під час дослідження було використано загальнонаукові методи: узагальнення та систематизація, описовий, статистичний, оцінювання; спеціальні методи: конструктивно-розрахунковий, картографічний, оптимізаційного моделювання, а також окремі методики для визначення антропогенного навантаження, коефіцієнтів екологічної стабільності та антропогенної трансформації території Великоберезовицької громади. Великоберезовицька територіальна громада розташована в центрі Тернопільської області, Тернопільському районі, на площі 200 км². На території громади проживає 23 175 осіб. Великоберезовицька громада об'єднує 13 населених пунктів, на базі яких створено 8 старостинських округів. У статті проведено аналіз та геоекологічну оцінку структури землекористування Великоберезовицької громади. Встановлено, що в структурі землекористування досліджуваної території переважає рілля (68%), ліси займають 13%, забудовані землі – 7%, пасовища – 4%, сіножаті – 4%, багаторічні насадження – 3%, землі під водою та болотами – 1%. Частка природних земель у громаді становить 25%. За результатами проведених розрахунків визначено коефіцієнт антропогенної трансформації території Великоберезовицької територіальної громади, який становить 4,7; коефіцієнт екологічної стабільності – 0,29; бал антропогенного навантаження – 3,7 та коефіцієнт антропогенного навантаження – 3,7. Відповідно до визначених показників, можна стверджувати, що територія Великоберезовицької територіальної громади є екологічно нестабільною з трансформованими ландшафтами, високим балом та середнім ступенем антропогенного навантаження. Для виправлення та покращення ситуації і приведення досліджуваної території до нормативних показників екологічної стабільності, необхідно здійснити низку оптимізаційних заходів. У статті обґрунтовано оптимізаційну модель землекористування Великоберезовицької територіальної громади, яка передбачає скорочення ріллі на 25%, збільшення лісистості на 12% та доведення частки природних угідь до оптимального рівня 50%. Враховуючи особливості ландшафту досліджуваної території, ми пропонуємо зменшити площу ріллі за рахунок малопродуктивних та еродованих земель. Таким чином, оптимізована структура землекористування Великоберезовицької територіальної громади, включатиме 43% – орних земель, 25% – лісів, 24% – пасовищ, сіножатей і багаторічних насаджень, 7% – забудованих земель та 1% – земель під водою та болотами. Встановлено, що за умови реалізації такої оптимізаційної моделі територія Великоберезовицької громади перейде зі статусу емітента парникових газів до їх поглинача. Землі громади щорічно поглинатимуть понад 13,5 тонн парникових газів. Реалізація такого підходу потребує зміни цільового призначення окремих земельних ділянок та організації їх ландшафтно-адаптованого використання.