Лінгвокогнітивне моделювання художнього дискурсу з позицій фреймової семантики(на матеріалі українських ретрансляцій трагедій В. Шекспіра)

Abstract

У статті обґрунтовано методику лінгвокогнітивного моделювання художнього дискурсу з позицій фреймової семантики як ефективного способу встановлення ступеню когнітивної близькості текстів оригіналу і перекладу на прикладі різночасових українських ретрансляцій трагедій В. Шекспіра. Лінгвокогнітивне моделювання у перекладознавстві сприяє подальшому розвитку лінгвокогнітивного підходу у теорії і практиці моделювання ментальних структур, забезпечуючи більш глибоке розуміння природи людського мислення та мовлення. Методи когнітивної транслятології у процесі лінгвокогнітивного моделювання художнього дискурсу оригіналу і перекладу спрямовані на дослідження взаємодії мови та когнітивних процесів для отримання високоякісної інформації про те, як мова відображає когнітивні процеси та взаємодіє з формуванням ментальних структур у автора і перекладача. Методологія концептуального аналізу включає зіставний метод та методи ідентифікації концептів, фреймового моделювання і фреймового мапування, використання яких передбачає залучення усього досвіду дослідника-інтерпретатора (почуттєвого, фізичного, історичного, соціального), набутого у процесі освоєння навколишнього світу, що надає можливість досліднику-інтерпретатору розкрити глибинні смисли, закладені автором у першотворі й перекладачем у його ретрансляції. Зіставний метод постає ефективним у ході зіставлення одиниць оригіналу і перекладу у художніх творах та їх українських ретрансляціях. Метод ідентифікації концепту дає змогу визначити концепти, вербалізовані у зіставлюваних фрагментах текстів, і розкрити їхній концептуальний зміст шляхом фреймового моделювання. Метод фреймового мапування встановлює ступінь когнітивної близькості між вербалізованими концептами оригіналу й перекладу шляхом зіставлення слотів фреймів вербалізованих концептів, ідентифікованих у фрагментах тексту першотвору та його українських ретрансляцій.

The article substantiates a method of linguistic-cognitive modelling of artistic discourse in terms of frame semantics as an effective method of establishing the degree of cognitive proximity of the original and translation texts on the example of Ukrainian retranslations of W. Shakespeare’s tragedies. Linguistic-cognitive modelling in translation studies contributes to the further development of the linguistic-cognitive approach in the theory and practice of modelling mental structures, providing a deeper understanding of the nature of human thinking and speech. The methods of cognitive translatology in the process are aimed at researching the interaction of language and cognitive processes to obtain high-quality information about how language reflects cognitive processes and interacts with the formation of mental structures of the author’s and the translator’s mentality. The application of conceptual analysis involves the comparative method and methods of concept identification, frame modelling and frame mapping, the use of which presupposes the use of all the experience of the researcher-interpreter (sensory, physical, historical, and social), acquired in the process of mastering the surrounding world, which gives the researcher-interpreter the opportunity to reveal deep meanings encoded by the author in the original work and the translator in its retranslation. The comparative method becomes effective in the course of contrasting the units of the original text and its Ukrainian retranslations. The method of concept identification makes it possible to name the concepts verbalized in the compared text fragments and to reveal their conceptual content through frame modelling. The method of frame mapping establishes the degree of cognitive proximity between the verbalized concepts of the original and the retranslation by comparing the slots of the frames of the verbalized concepts identified in the text of the original work and its Ukrainian retranslations.