Діяльність радянських органів державної безпеки в Тернопільській області (1944–1953 рр.)

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі історії за спеціальністю 032 – Історія та археологія. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2023. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження діяльності радянських органів державної безпеки в Тернопільській області (1944–1953 рр.). У першому розділі здійснено аналіз наявної історіографічної та джерельної бази із досліджуваної проблематики. Історіографічний комплекс, щодо досліджуваної проблематики, умовно розділено на групи, першу групу становлять роботи українських істориків; другу групу складає доробок закордонних істориків. Такий поділ зумовлюється різними підходами до дослідження питання, об’єктивністю розгляду, предметом дослідження та методологією. У першій групі проаналізовано праці українських істориків. Варто виокремити роботи І. Біласа, С. Білоконя, Д. Вєдєнєєва, Т. Вронської, В. Нікольського, В. Окіпнюка, В. Ільницького, Г. Стародубець, І. Терлецької, А. Жив’юка, Ю. Лисюка, В. Ковальчука, О. Пшенікова та Ю. Шаповала. Роботи спрямовані, в більшості, на дослідження репресій проти українського визвольного руху, місцевого населення, священиків та релігійних організацій та кадрову політику радянської влади. Другу групу складають роботи закордонних дослідників, куди входять роботи З. Бзежинського, М. Джейкобсона, А. Гетти, Е. Епплбом та Т. Снайдера. Джерельну базу складають дві групи: 1) опубліковані документи, 2) неопубліковані архівні матеріали фондів архівних установ України. Важливе значення для вивчення діяльності радянських органів державної безпеки становлять опубліковані документи та матеріали, які формують першу групу історичних джерел. У них зібрані свідчення про різні аспекти репресій, що здійснювались НКДБ-МДБ. Зібрано документи про протистояння українському визвольному руху, ліквідацію УГКЦ, наводяться спогади очевидців, а також детальні біографічні відомості про окремих представників визвольного руху. Значну кількість документів ми знаходимо в збірках документів «Літопис УПА», «Український здвиг» В. Сергійчука та «Депортації». До другої групивходять матеріали фондів Управління СБУ в Тернопільській обл., ГДА СБУ в м. Києві, ЦДАГО України та Держархіву Тернопільської області. Важливе значення для дослідження становлять матеріали Управління СБУ в Тернопільській обл. Зокрема, фонд 8 «Штатний розпис особового складу Управління НКДБ-МДБ в Тернопільській обл.», фонд 1 «Цілком таємні накази НКДБ-МДБ в Тернопільській обл.», фонд 4 «Управління НКДБ-МДБ по Тернопільській обл. Слідчий відділ». В них знаходимо цілком таємні накази, в яких є матеріали про діяльність органів державної безпеки. Окрім цього фонди містять штатні розписи, з яких ми дізнаємося структуру органів державної безпеки, кадровий склад, походження та освіту працівників. Також у фондах наявні кримінальні справи, матеріали допитів та вироки незаконно засуджених. Значний обсяг даних міститься в ЦДАГО України. Так, у фонді 1 «Центральний комітет Комуністичної партії України (ЦК КПУ), м. Київ (1918–1991)» знаходимо дані щодо аналізу кадрової комплектації, що свідчить про те, що кадрова політика мала важливе значення для роботи структур державної безпеки СРСР в Тернопільській області. Цінні матеріали для дослідження проблематики знаходяться у фондах Держархіву Тернопільської обл. Варто виокремити фонд 1, де містяться документи, що показують плани і розмах репресій проти українського визвольного руху та місцевого населення. Досліджено структуру головного управління НКДБ, міських відділів НКДБ, районних відділень, АГФВ та внутрішньої тюрми. Проаналізовано кадровий склад та комплектацію структур органів державної безпеки. Було виявлено значний кадровий голод, у структурах було до 40 % вільних вакансій. Виділяється низький рівень підготовки кадрів, більшість працівників у структурах державної безпеки на Тернопільщині закінчували від 3-х – до 8-ми класів школи. Особливу увагу приділяється відділам 10 та 11, їх завданням було протистояти українському та польському визвольному руху, відповідно. Акцентується увага на повну комплектацію даних структур, та походження працівників, так відділ 10, чиїм завданням було протистояти українському визвольному руху, майже повністю складався із росіян. Відділ 11, що мав протистояти польському підпіллю, був укомплектований українцями. Висвітлено трансформацію органів державної безпеки після закінчення Другої світової війни, звертається увага на подальше розростання відділу 10, що був перетворений у відділ 2-Н та суттєво розширений. Показано поступове збільшення кількості посад у структурах радянських органів державної безпеки з 1947 р., а також продемонстровано покращення комплектації їх кадрами. Відзначено, що після реформи 1946 р. покращився освітній рівень працівників, збільшилась кількість працівників, що мали середню і вищу освіту, а 3-8 класів школи закінчували лише працівники нижчої ланки. Досліджено, що органи державної безпеки повністю були підзвітні комуністичній партії, так вони звітували перед райкомами та обкомами КП(б)У. Партійні структури призначали працівників в НКДБ-МДБ, та проводили перевірки з використання коштів, оперативної роботи, тощо. Доводиться участь радянських органів державної безпеки у репресіях проти українського визвольного руху. Акцентується увага на тому, що НКДБ-МДБ не лише здійснювали репресії, а й планували їх. Так, головне управління НКДБ-МДБ отримувало з Києва детальну інструкцію з репресій, та розгорнутий план дій. Зокрема, в ньому призначалися відповідальні люди за ліквідацію того чи іншого проводу ОУН, терміни виконання завдань та перелік доступних воєнних сил для виконання плану. Наводяться статистичні дані репресій по роках, де є детальні цифри вбитих та арештованих членів українського визвольного руху, кількість вивезених сімей повстанців, рідше наводяться втрати серед працівників органів державної безпеки. Виділяється ключова роль радянських органів державної безпеки в здійсненні масових депортацій населення, НКДБ-МДБ виступають організаторами та виконавцями виселень. Головні управління НКДБ-МДБ отримували інструкції, плани виселення та кількість сімей, які потрібно було депортувати у конкретні обл. Безпосередньо працівники органів державної безпеки їх і здійснювали, зазвичай, вночі оточували хату сім’ї, давали три години на збір речей (часто цього часу не було), доправляли на залізничну станцію, де грузили людей у товарні вагони. Працівники органів НКДБ-МДБ охороняли вокзали, переслідували та розшукували втікачів, супроводжували і наглядали за людьми, щоб під час руху потяга ніхто не втікав. Досліджено роль органів державної безпеки у ліквідації ГКЦ та протестантських релігійних організацій та Свідків Єгови. Показано, що МДБ виступили організаторами псевдособору 1946 р., де було оголошено про «об’єднання» з РПЦ. Акцентується увага на репресіях проти священиків, закритті хамів ГКЦ та їх використанні, як склади продукції чи просвітницькі організації. Продемонстровано спроби органів державної безпеки взяти під контроль протестантські релігійні організації з метою підпорядкування їх єдиній структурі, однак після провалу задуму віруючих репресували. Показано репресії проти Свідків Єгови, акцентується увага на тому, в першу чергу виявляли лідерів осередків, їх судили, після чого депортували разом з сім’ями. Показано долю культових споруд, що було пошкоджено під час війни, було підірвано вежу та дзвіницю костелу єзуїтів, а в основі відкрито швейну фабрику, повністю знищено парафіяльний костел, а на його місці побудовано торгові приміщення. Зазначається, що в результаті репресій було змінено етнічний склад населення, так значно знизилася кількість поляків та євреїв. Звертається увага на збільшення кількості росіян, особливо у містах. Відзначається, що знизилася і загальна кількість населення, післявоєнного росту кількості населення не відбулось, зокрема, й через репресії. Відзначається, що на Тернопільщину направлялися люди конкретних професій, так, відзначається велика кількість вчителів, працівників органів державної безпеки, міліції, партійних функціонерів, яких відправляли на роботу.

Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in History, specialty 032 - History and Archeology. Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ternopil, 2023. The dissertation conducts a comprehensive study of the activities of the Soviet state security authorities in the Ternopil region (1944–1953). The first chaper analyzes the available historiographical and source base on the subject. The historiographical complex, in relation to the studied issues, is conditionally divided into groups, the first group includes the works of Ukrainian historians; the second group consists of the work of foreign historians. This division is due to different approaches to the study of the issue, objectivity of consideration, subject of research and methodology. In the first chapter, an analysis of the existing historiographical and sources based on the researched issues is carried out. The historiographical complex, concerning the studied issues, is conditionally divided into groups, the first group consists of the works of Ukrainian historians; the second group consists of the work of foreign historians. This division is due to different approaches to the study of the issue, objectivity of consideration, subject of research, and methodology. The first group analyzed the works of Ukrainian historians. It is worth highlighting the works of I. Bilas, S. Bilokon, D. Vedeneev, T. Vronska, V. Nikolskyi, V. Okipniuk, V. Ilnytskyi, H. Starodubets, I. Terletska, A. Zhivyuk, Y. Lysyuk, V Kovalchuk, O. Pshenikov and Y. Shapoval. Most of the works are aimed at researching the repressions against the Ukrainian liberation movement, the local population, priests and religious organizations, and the personnel policy of the Soviet government. The second group consists of the works of foreign researchers, which include the works of Z. Bzezhynskyi, M. Jacobson, A. Getta, E. Applebom, and T. Snyder. The source base consists of two groups: 1) published documents 2) unpublished archival materials of the funds of archival institutions of Ukraine, funds of archival institutions of Ukraine. The published documents and materials, which form the first group of historical sources, are of great importance for the study of the activities of the Soviet state security authorities. They collected evidence about various aspects of repressions carried out by the NKDB-MDB. Documents about the resistance to the Ukrainian liberation movement, the liquidation of the UGCC, the recollections of eyewitnesses, as well as detailed biographical information about individual representatives of the liberation movement are collected. We find a significant number of documents in the collections of documents "Chronicles of the UPA", "Ukrainian Shift" and "Deportations" by V. Serhiychuk. The second group includes materials from the funds of the Sectoral State Archive of the SBU in Ternopil region, the Sectoral State Archive of the SBU in Kyiv, the Central State Archive of Public Associations of Ukraine, and the State Archive of Ternopil region. The materials of the Sectoral State Archive of the SBU in the Ternopil region are of great importance for the study. In particular, fund 8 "Staff list of the NKDB-MDB Office in the Ternopil region", fund 1 "Top secret orders of the NKGB-MDB in the Ternopil region", fund 4 "NKGB-MGB Office in the Ternopil region. Investigative Department". In them we find top secret orders that contain materials about the activities of the state security authorities. In addition, the funds contain staffing lists, from which we learn about the structure of state security authorities, their personnel, background and education. The funds also contain criminal cases, interrogation materials, and sentences of illegally convicted persons. A large amount of data is contained in the Central State Archive of Public Associations of Ukraine. For example, in Fund 1, Central Committee of the Communist Party of Ukraine, Kyiv (1918-1991), we find data on the analysis of staffing, which indicates that personnel policy was important for the work of the USSR state security structures in the Ternopil region. Valuable materials for the study of the issue are in the funds of the State Archive of the Ternopil region. It is worth highlighting fund 1, which contains documents showing the plans and scale of repression against the Ukrainian liberation movement and the local population. The structure of the NKDB headquarters, city NKDB departments, district departments, AGFV, and the internal prison is studied. The author analyzes the staffing and equipment of the state security authorities. A significant staff shortage was identified, with up to 40 % of vacancies in the structures. The low level of training of personnel stands out; most employees in the state security structures in Ternopil region graduated from 3rd to 8th grade. Particular attention is paid to departments 10 and 11, their task was to oppose the Ukrainian and Polish liberation movements. Attention is focused on the full complement of these structures, and the origin of the employees, for example, department 10, whose task was to oppose the Ukrainian liberation movement, was almost entirely composed of Russians. Department 11, which was supposed to confront the Polish underground, was staffed by Ukrainians. The transformation of state security authorities after the end of the Second World War is highlighted, attention is drawn to the further growth of Department 10, which was transformed into Department 2-N and significantly expanded. The author shows a gradual increase in the number of positions in the structures of the Soviet state security authorities since 1947, and also demonstrates an improvement in their staffing. It was noted that after the reform of 1946, the educational level of employees improved, the number of employees with secondary and higher education increased, and only low-level employees graduated from the 3rd-8th grades of school. It has been studied that the state security authrities were fully accountable to the Communist Party, as they reported to the district and regional committees of the CP(B)U. Party structures appointed employees to the NKDB-MDB and conducted inspections of the use of funds, operational work, etc. The author proves the participation of Soviet state security authorities in repressions against the Ukrainian liberation movement. The author emphasizes that the NKDB-MDB not only carried out repressions, but also planned them. For example, the NKDB-MDB Main Directorate received detailed instructions on repression from Kyiv and a detailed action plan. In particular, it appointed responsible people for the elimination of this or that OUN leadership, the timing of tasks, and a list of available military forces to implement the plan. Statistical data of repressions by year are provided, with detailed figures of killed and arrested members of the Ukrainian liberation movement, the number of deported families of rebels, and losses among state security personnel are less often reported. The key role of the Soviet state security authorities in the implementation of mass deportations is emphasized, with the NKDB-MDB acting as organizers and executors of the deportations. The main departments of the NKDB-MDB received instructions, eviction plans, and the number of families to be deported to specific regions. The state security officers carried out these operations directly, usually surrounding the family's house at night, giving them three hours to gather their belongings (often there was no time), and taking them to the railway station, where they loaded people into freight cars. NKDB-MDB officers guarded the stations, chased and searched for fugitives, accompanied and supervised people to ensure that no one escaped while the train was moving. The role of the state security authorities in the liquidation of the UGCC and Protestant religious organizations and Jehovah's Witnesses is investigated. It is shown that the MDB organized the pseudo-council of 1946, where the "unification" with the Russian Orthodox Church was announced. Attention is focused on the repression against priests, the closing of the UGCC shacks and their use as warehouses or educational organizations. The author demonstrates the attempts of state security authorities to take control of Protestant religious organizations in order to subordinate them to a single structure, but after the failure of the plan, believers were repressed. The repressions against Jehovah's Witnesses are shown, with an emphasis on how the leaders of the cells were first identified, tried, and then deported with their families. The fate of religious buildings is shown, which was damaged during the war, the tower and bell tower of the Jesuit church were blown up, and a sewing factory was opened at the base, the parish church was completely destroyed, and commercial premises were built in its place. It is noted that as a result of the repressions, the ethnic composition of the population changed, with the number of Poles and Jews decreasing significantly. Attention is drawn to the increase in the number of Russians, especially in cities. It is noted that the total population has also decreased, and there has been no post-war population growth, in part due to repression. It is noted that people of specific professions were sent to the Ternopil region, for example, a large number of teachers, state security officers, police, and party officials were sent to work.