Оніми у перітекстуальному просторі перекладу (на матеріалах українськомовних версій твору «Black Beauty»)

Abstract

На основі різних варіантів перекладу англомовного класичного роману «Black Beauty» Анни Сьюел вивчено прагматику створення приміток до окремих лексичних одиниць. Проаналізовано особливості тек- стових надбудов, наявних у перекладах К. Булкіна, Ю. Вітяка, І. Гоял, А. Сагана. Досліджено види пері- текстуальних форм з огляду на їхню належність до онімних фреймів і субфреймів. Обґрунтовано необхід- ність супровідних елементів, що пояснюють перекладацькі мотиви застосування лексичних трансформацій. Виявлено закономірності продукування типових експлікацій, які сприяють рецепції текстового матеріалу. Окреслено коло сучасних українських дослідників ономастики, котрі займаються розширенням теоре- тичних знань про цей розділ мовознавства, зосереджено увагу на їхньому внеску в означену проблему. Простежено закономірності відтворення онімів одного ряду фреймів і субфреймів різними переклада- чами, зокрема проаналізовано наявні українськомовні відповідники до зоонімів, гіппонімів, кінонімів, наяв- них в оригіналі. З’ясовано семантичну відмінність між онімами, які позначають той самий одиничний об’єкт тексту мови-джерела. У межах топонімікону охарактеризовано ойконіми, годоніми, ороніми, хороніми, ден- дроніми, еклезіоніми, понтоніми та ін. Наведено паралельні назви вітчизняного термінознавства. Шляхом групування перітекстуальних форм онімного характеру їх виділено в окрему категорію приміток як такі, що відзначаються високою частотністю, а тому потребують належного вивчення з погляду перекладознавства. За допомогою зіставлення лексичних одиниць у тексті оригіналу та різних версіях перекладу з’ясовано роль коментарів онімного характеру.

The article is devoted to the study of a number of notes created based on the onyms appearing in different Ukrainian versions of Anna Sewell’s English-language novel Black Beauty. The research focus is on texts comprehended and adapted by such translators as K. Bulkin, Y. Vitiak, I. Hoyal, and A. Sahan. The types of peritextual forms are studied in terms of their belonging to onomatopoeic frames and subframes. The necessity of having accompanying elements explaining the translation motives for the use of lexical transformations is substantiated. The regularities of producing typical explications that facilitate the reception of textual material are revealed. The circle of modern Ukrainian researchers of onomastics engaged in the expansion of theoretical knowledge about this section of linguistics is outlined, with a focus on their contribution to the problem. The author traces the regularities in the reproduction of onyms of the same series of frames and subframes by different translators, in particular, analyzes the available Ukrainian-language equivalents to zoonyms, hipponyms and others present in the original. The semantic difference between the onyms that denote the same single object in the source language text is clarified. Within the toponym’s unit, the author characterizes oikonyms, hodonyms, oronyms, choronyms, dendronyms, eklesionyms, pontoons, etc. The parallel names of the national terminology are given. As a result of the grouping of peritextual forms based on onyms, they are allocated to a separate category of notes as those characterized by high frequency and therefore require proper study from the point of view of translation studies. By comparing lexical items in the original text and different versions of the translation, the role of comments with onym’s nature is clarified. The connections between the individual links of the work, which determine the emergence of textual superstructures, are established.