Вальтер Флеммінг: життєвий шлях та науковий доробок

Abstract

У статті розглянуто основні етапи життя та діяльності Вальтера Флеммінга (нім. Walther Flemming; 21.04.1843–4.08.1905) – відомого німецького біолога, анатома, одного з найвідоміших гістологів ХІХ ст., основоположника цитогенетики. Медицину В. Флеммінг вивчав у чотирьох відомих університетах Німецької ім-перії –у Геттінгені, Тюбінгені, Берліні та Ростоці. Після захисту дисертації з 1868 р. він викладав анатомію та гістологію у Вюрцбурзькому, Амстердамському, Ростокському університетах у Німеччині та Карлово-Фердинандовому університеті – в Чехії. Упродовж останніх 25 років життя був професором анатомії в університеті Крістіана Альбрехта в Кілі (Німеччина) і очолював один з його підрозділів – анатомічний інститут. На початку наукової діяльності дослідження В. Флеммінга здебільшого стосувалися гістології та анатомії, а також розробки гістологічних методів і фіксації мікроскопічних препаратів. Проте, основні праці вченого присвячені дослідженню процесу поділу клітин та розподілу хромосом у дочірніх ядрах. Він першим ввів поняття «мітоз», який вивчав на забарвлених мікропрепаратах, використовуючи як джерело біологічного матеріалу епітеліальні клітини саламандри. В. Флеммінг описав процеси в ядрі, розрізнив «прогресивну» і «регресивну» фази поділу клітин. Продемонстрував, що клітини містять ділянки, які поглинають базофільні барвники. Ці ділянки пізніше були названі хроматином; інші структури залишалися за таких умов незабарвленими, і тому були названі ахроматином. В. Флеммінг досліджував будову та функції веретена під час поділу клітини, а також вивчав полярну структуру і назвав її центріоль. Учений виявив, що непрямий поділ зазвичай має місце не лише у хребетних, але й у безхребетних і протистів. Встановив, що під час сперматогенезу відбуваються два послідовних, морфологічно відмінних ядерних поділи, у результаті яких відбувається розподіл хроматину на дві дочірні клітини. Таким чином, В. Флеммінг своїми дослідженнями сприяв розвитку клітинної біології та її галузей.

The main stages of Walther Flemming life and activity are considered in the article. Walther Flemming (21.04.1843–4.08.1905) is German biologist, anatomist, one of the most famous histologists of the 19th century and the founder of cytogenetics. He studied medicine at four famous universities of the German Empire – in Göttingen, Tübingen, Berlin and Rostock. After defending his thesis, in 1868 he started teaching anatomy and histology at Würzburg, Amsterdam and Rostock universities, Germany and Charles Ferdinand University, the Czech Republic. During the last 25 years of his life, he was a professor of anatomy at the Christian Albrecht University in Kiel, Germany and headed one of its departments – the anatomical institute. At the beginning of W. Flemming scientific activity, his research mostly concerned histology and anatomy, as well as the development of histological methods and fixation of microscopic specimens. However, the main works of the scientist are devoted to study cell division process and the chromosomes distribution in daughter nuclei. He firstly introduced the concept of “mitosis”, which he studied on stained microscopic preparations, using salamander epithelial cells as a source of biological material. W. Flemming described the processes in the nucleus, distinguished “progres-sive” and “regressive” phases of cell division. He demonstrated that the cells contain areas that absorb basophilic dyes. These areas were later called chromatin; other structures remained unstained under such conditions and were therefore called achromatin. W. Flemming studied the structure and functions of the spindle during cell division, and he also studied the polar structure, which he called centriole. The scientist found that indirect division usually occurs not only in vertebrates, but also in invertebrates and protists. He established that two successive, morphologically distinct divi-sions of nuclear occur during spermatogenesis, resulting in the division of chromatin into two daughter cells. Thus, W. Flemming’s research contributed to the development of cell biology and its branches.