Культурне і освітнє становище Галичини та Буковини в умовах російської окупації (1914–1917 рр.)

Abstract

Зважаючи на складну військово-політичну ситуацію, у якій зараз перебуває Україна, через повномасштабне військове вторгнення Російської Федерації, яка, окрім окупації частин Луганської та Донецької областей і анексії Автономної Республіки Крим у 2014 р., тимчасово окупувала в 2022 р. частину українських територій. Водночас одним із викликів, що постав перед Україною в 2023 р., стала мілітарна неоімперська політика російської влади, що актуалізує необхідність вивчення історії воєнних агресій цієї держави. Історичний досвід окупації територій Галичини та Буковини в роки Першої світової війни засвідчує, що в релігійній, освітній та культурній сфері тогочасна російська влада дотримувалася імперських, шовіністичних загарбницьких принципів, які використовуються і зараз в ході повномасштабної війни РФ з Україною на окупованих російськими військами територіях півдня та сходу. Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлена відсутністю в українській та зарубіжній історіографії спеціальних узагальнюючих праць із визначеної теми у вказаних хронологічних рамках. У дисертації детально проаналізовано наявний історіографічний доробок українських та іноземних науковців з теми дослідження та введено у науковий ужиток маловідомі документальні джерела із архівів та наукових бібліотек України, Польщі та Росії, які не використовували раніше або вивчалися фрагментарно. Уточнено механізми реалізації російською окупаційною адміністрацією колоніальної політики та її трансформація у різні періоди окупації, спричинені змінами військово-політичного характеру; динаміку кількості переходів греко-католицьких парафій до православ’я внаслідок діяльності місії архієпископа Євлогія та кількісні показники заарештованих діячів релігії, культури та освіти; напрямки діяльності москвофільських діячів та організацій на окупованих територіях. Подальший розвиток отримали теоретико-методологічні засади історіографічного та джерелознавчого характеру, що дало змогу поглибити вивчення культурного та освітнього становища окупованих російськими військами територій Галичини та Буковини у 1914–1917 рр.; фактологічні відомості та теоретичні підходи до вивчення еволюції російської загальноімперської релігійної, освітньої і культурної політики та проєкції її на землі Галичини та Буковини. Уперше в дисертації, в історіографії, комплексно досліджено культурне та освітнє становище Галичини та Буковини в умовах російської окупації в 1914–1917 рр. Доведено, що існування спеціально створених органів у складі цивільного управління окупованих земель свідчить про бажання російського окупаційного режиму сформувати вертикаль владних інституцій з метою якнайшвидшої інтеграції захоплених територій не лише в адміністративному та економічному плані, але й у культурному та освітньому. Проаналізовано принципи формування та організації релігійної політики російської окупаційної влади в Галичині та Буковині під час Першої світової війни та охарактеризовано загальні тенденції поширення православ’я на окупованих територіях. Заходи російської окупаційної адміністрації щодо «переведення» греко-католиків до православного віросповідання були одним із елементів програми русифікації. Релігійне питання вважалося наріжним, оскільки у відповідності із планами вищого російського керівництва, у випадку військової перемоги над Австро-Угорщиною, територія Галичини та Буковини мала бути «возз’єднана» із Російською державою задля досягнення «історичної справедливості». Наявність офіційної парафіяльної системи ГКЦ ускладнювала боротьбу із «українським сепаратизмом» в Україні. Використання релігійного чинника заради зміцнення позиції російської влади в Галичині та Буковині виявилося невдалим. Швидкі успіхи на ПЗФ та необ’єктивна оцінка релігійних настроїв місцевого населення, які нібито «масово» бажали перейти до православ’я, призвели до краху та катастрофічних наслідків не скоординованої тактики. Досліджено політику органів російської окупаційної влади й щодо іудейського, протестантського та католицького населення Галичини та Буковини у визначений період. Якщо ставлення російської влади до римокатолицького населення випливало із загальнодержавної політики імперії щодо польського питання та, зважаючи на сильні політичні і культурні позиції польського населення, вимагало вкрай обережного підходу, що демонструє відсутність суттєвих репресій проти представників РКЦ. То євреї та протестанти розглядалися як внутрішні вороги, що становили небезпеку для Російської імперії ще перед активним розгортанням військових дій. Перша світова війна спрацювала як каталізатор, унаслідок чого відбулася акумуляція антисемітських та ксенофобських настроїв у суспільстві за сприяння політичної пропаганди окупаційної адміністрації. Докладно показано, що питання освіти використовувалося російською владою для боротьби проти українського національного руху. Російська імперія намагалася одночасно із релігійним та мовним питанням вирішувати й освітні проблеми заради досягнення своїх політичних цілей. Визначено, що наявність української школи в Австро-Угорській імперії ускладнювала боротьбу із «українським сепаратизмом» в Російській імперії. З’ясовано, що використання питання освіти для зміцнення російської окупаційної влади у Галичині та Буковині упродовж 1914–1917 рр. призвело здебільшого до результатів, протилежних очікуваним. Дії російської окупаційної адміністрації у сфері освіти фактично спричинили руйнацію всіх рівнів розгалуженої мережі навчальних закладів, які функціонували в Галичині та Буковині у довоєнний період. Необ’єктивна оцінка настроїв місцевого населення та відступ російських військ у червні 1915 р. призвели до краху планів російської влади щодо русифікації Галичини та Буковини. Політизованість російських чиновників серйозно дискредитувала владу як таку, а радикальність і непродуманість дій місцевих москвофілів посилювали ці процеси. Встановлений у другій половині 1916 р. у Галичині та Буковині російський окупаційний режим був більш поміркованим як щодо програми, так і значно «м’якшим» за попередній зразка 1914–1915 рр. У його основу покладено тезу про першочергове задоволення інтересів та потреб російської армії й уникнення будь-яких дій, що могли б призвести до політичних чи соціальних криз серед українського населення на окупованих територіях. Незважаючи на зусилля у нав’язуванні російської системи освіти, вона не мала масової підтримки. Практично усі педагогічні кадри, запрошені на роботу в Галичину та Буковину, а також більшість випускників короткотермінових педагогічних курсів, на організацію яких витрачено багато зусиль та коштів, залишили території із російськими військами, які відступали. Кадрова політика у сфері освіти зазнала краху. Плани «далекоглядних» реформ не мали під собою достатньої основи для їх реалізації. З’ясовано, що політика, яку проводила російська влада на окупованих територіях, не мала чітко окреслених планів щодо організації управління, що стосувалося питання релігії та освіти, а також сфери культури. Це підтверджується тим, що в РМ у перші місяці війни зовсім не підіймалися питання, пов’язані з національними, культурними чи релігійними проблемами. Плани щодо розв’язання цих питань складалися вже в ході військових дій, про що свідчать кардинально різні підходи в управлінні на різних етапах війни, через що політику російського самодержавства можна вважати імпульсивною, ірраціональною й до кінця не продуманою в тому, що стосується перспектив та наслідків війни. Після початку активних бойових дій стало очевидним величезне геополітичне значення охорони історичних пам’яток, зібрань книг та рукописів, шедеврів архітектури та живопису, наукових колекцій у зоні бойових дій, особливо в районах, окупованих російськими військами. Однак була зацікавленість російською владою місцевою культурно-історичною спадщиною. Активне створення в Галичині українських музеїв у кінці XIX – на початку ХХ ст. стало результатом старань української інтелігенції, скерованих на формування на цій території мережі національно-культурних установ, які окупаційна влада намагалася використати у своїх інтересах. У цілому культурна та освітня діяльність російської окупаційної адміністрації в Галичині та Буковині стала свідченням разючої різниці між офіційно декларованими «визвольними» гаслами та реальною політикою, що мала виразно імперський, шовіністичний та загарбницький характер.

Considering the difficult military and political situation in which Ukraine is now, due to the full-scale military invasion of the Russian Federation, which, in addition to the occupation of the parts of Luhansk and Donetsk regions and the annexation of the Autonomous Republic of Crimea in 2014, temporarily occupied a part of the Ukrainian territories in 2022. At the same time, one of the challenges facing Ukraine in 2023 is the military neo-imperial policy of the Russian authorities, which actualizes the need to study the history of military aggressions of this state. The historical experience of the occupation of the territories of Galicia and Bukovyna during the First World War proves that in religious, educational and cultural spheres, the Russian authorities of that time adhered to the imperial, chauvinistic principles of aggression, which are used even now during the fullscale war of the Russian Federation with Ukraine in the territories occupied by Russian troops in the south and east. The scientific novelty of the dissertation study is due to the absence of special generalizing works on a specific topic in the specified chronological framework in Ukrainian and foreign historiography. The dissertation analyses in detail the existing historiographical work of Ukrainian and foreign scientists on the topic of research and puts into scientific use little-known documentary sources from the archives and scientific libraries of Ukraine, Poland and Russia, which were not used before or were studied in a fragmentary manner. The mechanisms of implementation of the colonial policy by the Russian occupation administration and its transformation in different periods of occupation, caused by changes of a military-political nature; the dynamics of the number of conversions of Greek Catholic parishes to Orthodoxy as a result of the activities of Archbishop Evlogiy's mission and the quantitative indicators of arrested figures of religion, culture and education; directions of activity of Muscovite figures and organizations in the occupied territories were clarified. The theoretical and methodological foundations of historiographical and source studies were further developed, which made it possible to deepen the study of the cultural and educational situation of the territories of Galicia and Bukovyna occupied by Russian troops in 1914–1917; factual information and theoretical approaches to the study of the evolution of the Russian empire-wide religious, educational and cultural policy and its projection on the lands of Galicia and Bukovyna were developed as well. For the first time in the dissertation, in historiography, the cultural and educational situation of Galicia and Bukovyna under the conditions of the Russian occupation in 1914–1917 was comprehensively investigated. It was proved that the existence of specially created bodies as part of the civil administration of the occupied lands testifies to the desire of the Russian occupation regime to form vertical power institutions with the aim of the fastest possible integration of the captured territories not only in the administrative and economic terms, but also in the cultural and educational ones. The principles of formation and organization of the religious policy of the Russian occupation authorities in Galicia and Bukovyna during the First World War were analysed and the general trends of the spread of Orthodoxy in the occupied territories were characterized. The measures taken by the Russian occupation administration to «convert» Greek Catholics to the Orthodox faith were one of the elements of the Russification program. The religious issue was considered a cornerstone, since according to the plans of the Russian top leadership, in the event of a military victory over Austria-Hungary, the territory of Galicia and Bukovyna was to be «reunited» with the Russian state in order to achieve «historical justice». The presence of the official parish system of the Greek Catholic Church made it difficult to fight against «Ukrainian separatism» in Ukraine. The use of the religious factor to strengthen the position of the Russian authorities in Galicia and Bukovyna was unsuccessful. The rapid successes on the South-Western Front and the biased assessment of the religious sentiments of the local population, who allegedly «massively» wished to convert to Orthodoxy, led to the collapse and catastrophic consequences of uncoordinated tactics. The policy of the bodies of the Russian occupation authorities regarding the Jewish, Protestant and Catholic population of Galicia and Bukovyna in a certain period was studied. If the attitude of the Russian authorities towards the Roman Catholic population stemmed from the empire's national policy regarding the Polish question and, given the strong political and cultural positions of the Polish population, it required an extremely cautious approach, which demonstrates the absence of significant repression against representatives of the Roman Catholic Church, Jews and Protestants were viewed as internal enemies that posed a danger to the Russian Empire even before the active deployment of military operations. The First World War acted as a catalyst, as a result of which there was an accumulation of anti-Semitic and xenophobic sentiments in society, with the help of the political propaganda of the occupation administration. It was shown in detail that the issue of education was used by the Russian authorities to fight against the Ukrainian national movement. The Russian Empire tried to solve educational problems at the same time as religious and language issues in order to achieve its political goals. It was determined that the presence of a Ukrainian school in the Austro-Hungarian Empire complicated the fight against «Ukrainian separatism» in the Russian Empire. It was found that the use of the issue of education to strengthen the Russian occupation power in Galicia and Bukovyna during 1914–1917 mostly led to the opposite of the expected results. The actions of the Russian occupation administration in the field of education actually caused the destruction of all levels of the extensive network of educational institutions that functioned in Galicia and Bukovyna in the pre-war period. An unbiased assessment of the mood of the local population and the retreat of Russian troops in June 1915 led to the collapse of the Russian government's plans for the Russification of Galicia and Bukovyna. The politicization of Russian officials seriously discredited the government as such, and the radical and thoughtless actions of local Muscophiles intensified these processes. The Russian occupation regime established in the second half of 1916 in Galicia and Bukovyna was more moderate both in terms of the program and significantly «softer» than the previous model of 1914–1915. It was based on the thesis about the primary satisfaction of the interests and needs of the Russian army, as well as avoiding any actions that could lead to political or social crises among the Ukrainian population in the occupied territories. Despite efforts to impose the Russian education system, it did not have mass support. Practically all the teaching personnel invited to work in Galicia and Bukovyna, as well as most of the graduates of the short-term teaching courses, on the organization of which a lot of effort and money were spent, left the territories with the retreating Russian troops. Personnel policy in the field of education collapsed. Plans for «far-sighted» reforms did not have a sufficient basis for their implementation. It was found that the policy carried out by the Russian authorities in the occupied territories did not have clearly defined plans for the organization of management, which related to the issue of religion and education, as well as the sphere of culture. This is confirmed by the fact that in the first months of the war in the Republic of Moldova, issues related to national, cultural or religious problems were not raised at all. Plans to resolve these issues were drawn up already in the course of military operations, as evidenced by radically different management approaches at different stages of the war, due to which the policy of the Russian autocracy can be considered impulsive, irrational and not fully thought out in terms of prospects and consequences of war. After the start of active hostilities, the enormous geopolitical importance of protecting historical monuments, collections of books and manuscripts, masterpieces of architecture and painting, as well as scientific collections in the hostilities zone, especially in areas occupied by Russian troops, became obvious. However, the Russian authorities were interested in the local cultural and historical heritage. The active creation of Ukrainian museums in Galicia at the end of the 19th – the beginning of the 20th centuries was the result of the efforts of the Ukrainian intelligentsia, directed to the formation of a network of national and cultural institutions on this territory, which the occupation authorities tried to use in their interests. In general, the cultural and educational activities of the Russian occupation administration in Galicia and Bukovyna became evidence of a striking difference between the officially declared «liberation» slogans and the real policy, which had a distinctly imperial, chauvinistic and invading character.