MÜNDLICHE ERZÄHLUNGEN ÜBER „FERNE LÄNDER“: HANDLUNGSMOTIVE UND IHRE FORTFÜHRUNG IN ERZÄHLUNGEN ÜBER DEUTSCHLAND

Abstract

Der vorliegende Artikel analysiert mündliche Erzählungen über „ferne Länder“ und den „Garten Eden“. Die Hauptmotive der Erzählungen über Deutschland und die Art ihrer Funktionsweise werden beleuchtet. Die Folklore dieser Themengruppe ist ein integraler Bestandteil des riesigen Spektrums der ukrainischen Volkskunst und die universellste Form der weit verbreiteten Legenden über „ferne Länder“. Es wird darauf hingewiesen, dass Zaporozhian Sich in der Vergangenheit die Verkörperung eines wohlhabenden und glücklichen Lebens war. Heute ist Deutschland eines dieser „fernen Länder“, das seit der Vereinigung jahrzehntelang zur Ursache der Bevölkerungsmigration aus allen Ecken von Europa und ein Symbol des Staates mit einer starken Wirtschaft und einem breiten Arbeitsmarkt geworden ist. Daraus wiederum entstand eine ganze Menge mündlicher Volkskunst, die auf den Vorstellungen eines fremden und fernen Landes beruhte und darauf basierte, was andere sahen und hörten. Anhand von 100 narrativen Interviews wurde untersucht, dass das dominierende Merkmal eines fernen Landes, einer bestimmten historischen Epoche ein Bild ist, dessen charakteristische Besonderheit eine gewisse Realitätsferne ist. Am häufigsten äußert sich dies in übermäßiger Sauberkeit, Ordnung und Architektur. Allerdings lässt sich in dieser Widerspiegelung der Realität eine emotionale, metaphorische Komponente erkennen, die der Geschichte einen idealisierten Charakter verleiht. Es wird betont, dass in den untersuchten Erzählungen das Attribut von Harmonie und Fülle deutlich unterschieden wird, das man in den Antonymen „hier/dort“, „wir/sie“ formuliert. Eine wichtige Stelle in den betrachteten mündlichen Erzählungen nimmt das Bild des Gartens Eden ein, der eine Reihe charakteristischer Merkmale aufweist. Das ist ein Utopismus, eine Betonung der gewissen Harmonie zwischen Gesellschaft und Natur, räumliche Eigenschaft, die oft durch Opposition verwirklicht wird.

In the proposed article the oral narratives about the “distant lands” and the “paradise garden” are analyzed. The main motives of oral stories about Germany and the nature of their functioning are highlighted. The folklore of this thematic group is an integral part of the huge array of Ukrainian folk art and the most universal form of the widespread type of legends about “distant lands”. It is noted that as in the past Zaporozhian Sich was the personification of a prosperous and happy life, so today one of such “distant lands” is Germany, which for decades, since the unification, has become an object for population migration from all over Europe and the symbol of the state with a strong economy and a broad labor market, which in turn gave rise to a whole layer of oral folk art, which was formed on ideas about a foreign and distant land, based on what was seen and heard from the others. On the basis of 100 narrative interviews, it was investigated that the dominant feature of the image of a distant country, of a particular historical era, is an image whose characteristic feature is a certain lack of connection with reality. This is most commonly expressed in excessive cleanliness, order, and architecture. However, in this reflection of reality, an emotional, metaphorical component can be traced, which gives the story a phantasmagorical character. It is emphasized that in the studied narratives, the attribute of harmony and abundance is clearly distinguished, which is formulated in the oscillation between the poles of structural ideas about the world – “here/there”, and “we/them”. An important place in the considered oral stories is occupied by the image of a paradise garden, which has a certain number of characteristic markers. This is a utopianism, an emphasis on a certain harmonization between society and nature, a spatial characteristic that is often realized through opposition.

У пропонованій статті проаналізовано усні наративи про «далекі землі» та «райський сад». Виокремлено основні мотиви усних оповідей про Німеччину та характер їхнього функціонування. Фольклор цієї тематичної групи є складовою частиною величезного масиву української народної творчості і найбільш універсальною формою поширеного типу легенд про «далекі землі». Зазначено, що як в минулому Запорізька Січ була уособленням заможного і щасливого життя, так сьогодні однією з таких «далеких земель» є Німеччина, яка впродовж десятиліть, від часів об’єднання, стала об’єктом для міграції населення з усіх куточків Європи та символом держави з потужною економікою і широким ринком праці, що в свою чергу породило цілий пласт усної народної творчості, яка утворилася на уявленнях про чужу та далеку землю, на основі побаченого та почутого від інших. На основі 100 наративних інтерв’ю досліджено, що домінантною ознакою образу далекої країни, певної історичної епохи є образ, характерною особливістю якого є певна відсутність зв’язку з реальністю. Найчастіше це виражається в надмірній чистоті, порядку та архітектурі. Однак в цьому відображенні реальності простежується емоційна, метафорична складова, яка надає оповіді ідеалізований характер. Акцентовано, що в досліджуваних наративах чітко виокремлюється атрибутив гармонії та достатку, який формулюється в осциляції між полюсами структурних уявлень про світ – «тут/там», «ми/вони». Важливе місце в розглянутих усних оповідях займає образ райського саду, який має певну низку характерних для нього маркерів. Це утопічність, підкреслення певної гармонізації між суспільство та природою, просторова характеристика, яка часто реалізується через опозицію.