Славістичний етап літературознавчої шевченкіани Луки Луціва: хронологія, географія, рецепція

Abstract

У статті вперше запропоновано у міжвоєнному періоді життєтворчості Луки Луціва (1895–1984) виокремлювати славістичний етап з 1921–1937 року. Досі у літературознавстві йшлося про літературно-ідеологічну ідентичність Л. Луціва у 20–30-х роках ХХ ст. як вістниківську, донцовську, спорадично зауважено, що науковець також тяжів до етичного, «католицького» підходу в дослідницькій методології. Також сам Лука Луців презентував себе як лицаря «Червоної калини», тобто представника мілітарного покоління Українських Січових Стрільців, а власну наукову діяльність потрактовував як спосіб боротьби із більшовизмом, загалом новим витком власних національно-визвольних змагань. Такі національно-екзистенційні установки Луки Луціва детермінували спосіб мислення та аналітику у його слов’янознавчій діяльності. З такого погляду систематизовано відповідні біографічні факти та літературознавчий набуток, позначений виразним слов’янознавчим напрямом у дослідженнях феномену Тараса Шевченка. Тут ідейно та методологічно Лука Луців солідарний та суголосний з науковими пошуками Яна Махаля та Степана Смаль-Стоцького. Підсумовано, що у розвідках «Т. Шевченко в слов’янських літературах», «Август Харамбашіч і Тарас Шевченко», які вивершують етап життєтворчості Луки Луціва, окреслено силове поле широкої творчої контактології поезії Тараса Шевченка із слов’янським культурним світом – від перекладу, інтертекстуальної взаємодії до історико-літературних студій. Акцентовано на рецепції творчого феномена Т. Шевченка як поета національної екзистенції українського народу та митця світового масштабу. Л. Луців наголошує на актуальності Шевченкового феномену для західних і південних слов’ян особливо на етапі визвольних змагань чи конструювання національної визвольної парадигми. Для білоруського світу життєтворчість Т. Шевчечнка постала інспіруючою до поетологічного та ідейного розвитку. Дослідник таким чином наголошує на концепті слов’янської культурної єдності без російської імперської ідеологічної і політичної домінанти і на суттєвому внеску слов’янських національних культур у шевченкознавство.

The article is the first to propose distinguishing the Slavic stage from 1921–1937 in the interwar period of the life of Luka Lutsiv (1895–1984). Until now, literary studies have been concerned with the literary and ideological identity of L. Lutsiv in the 20–30s of the twentieth century as a Vistnykian, Dontsovian, and it has been occasionally noted that the scholar also tended to an ethical, “Catholic” approach in his research methodology. Luca Lutsiv also presented himself as a knight of the “Red Viburnum”, that is, a representative of the military generation of the Ukrainian Sich Riflemen, and interpreted his own scientific activity as a way of fighting Bolshevism, and in general as a new round of his own national liberation struggle. Such national and existential attitudes of Luka Lutsiv determined the way of thinking and analytics in his Slavic studies. From this perspective, the author systematises the relevant biographical facts and literary heritage marked by a distinct Slavic trend in the study of the Taras Shevchenko phenomenon. Here, ideologically and methodologically, Luka Lutsiv is in solidarity and consonant with the scientific research of Jan Mahal and Stepan Smal-Stotsky. It is concluded that in the studies “T. Shevchenko in Slavic Literatures”, “August Harambasic and Taras Shevchenko”, which culminate the stage of life’s work of Luka Lutsiv, the force field of the broad creative contactology of Taras Shevchenko’s poetry with the Slavic cultural world is outlined – from translation, intertextual interaction to historical and literary studies. The article focuses on the reception of the creative phenomenon of Taras Shevchenko as a poet of national existence of the Ukrainian people and an artist of world scale. L. Lutsiv emphasises the relevance of the Shevchenko phenomenon for Western and Southern Slavs, especially at the stage of liberation struggles or the construction of a national liberation paradigm. For the Belarusian world, Shevchenko’s life’s work was an inspiration for poetic and ideological development. The researcher thus emphasises the concept of Slavic cultural unity without Russian imperial ideological and political dominance and the significant contribution of Slavic national cultures to Shevchenko studies.