Українсько-китайські та українсько-японські літературні зв’ язки в компаративному вимірі

Abstract

У статті підкреслюється, що дослідження зв’язків різних національних літератур базується на теоретико-методологічних роботах, присвячених проблемам порівняльного літературознавства. З’ясовано, що порівняльно-історичний метод враховує схожість і відмінність явищ, визначає інтенсивність повторень тих чи інших ознак. Вивчення українсько-китайських та українсько-японських літературних зв’язків потребує звернення до генетичного (історико-генетичного), контактологічного і типологічного методологій. З’ясовано, що компаративний підхід до вивчення літературних зв’язків потребує врахування передумов виникнення типологічних спільностей на різних рівнях (стилістичному, жанрово-видовому, ідейному). Компаративне дослідження художніх текстів різних національних літератур потребує урахування культурно- історичного контексту. Наголошено, що вивчення українсько-китайських та українсько- японських літературних зв’язків потребує врахування типологічної схожості та відмінності втілення теми та ідеї, мотиву, проблематики, персонажів, розробки сюжетів та ін., урахування типології міжлітературного діалогізму. З’ясовано, що в українсько- китайських та українсько-японських літературних зв’язках найбільш активним є непрямий діалог, який простежується на всіх рівнях художніх творів. Авторка розкриває можливості компаративного підходу в дослідженні спільностей та відмінностей у художній репрезентації вічних образів, образу міста в українських, китайських та японських художніх текстах, порівнянні трансформації жіночих образів у творах сучасних українських, китайських, японських письменниць. Рецептивна естетика дозволяє з’ясувати специфіку інтерпретації творчості українських митців критикою та літературознавством Китаю та Японії, а також розглянути рецептивні студії українських дослідників про художні явища китайської та японської літератури. Авторка наголошує, що звернення до інтертекстуального аналізу дозволяє виявлення ремінісценцій, алюзій, цитат, різнорівневий розгляд українсько-китайських та українсько-японських літературних зв’язків у художніх текстах письменників.

In the article, the author writes about the importance of the comparative method for the study of literary connections. The author draws attention to the literary ties between Ukraine, China and Japan. Researchers who study literature use the comparative method, looking for similar and distinctive features in the works of writers. A scientist should use genetic, contactological and typological methodologies. This helps to study the literary connections of Ukraine, China and Japan more deeply. The author found out that for the comparative method of studying literary connections, it is necessary to know the cultural and historical context. The cultural and historical context reveals the deep meanings of artistic works. The author writes that in order to study Ukrainian-Chinese and Ukrainian-Japanese literary relations, it is necessary to understand the similarities and differences of the theme and idea of a literary work, motives, problems, characters, plot. The author reveals the possibilities of the comparative method in comparing eternal images, the image of the city, and female images in Ukrainian, Chinese, and Japanese artistic texts. Receptive aesthetics makes it possible to find out the specifics of the interpretation of the work of Ukrainian writers by criticism of China and Japan. It is necessary to consider receptive articles of Ukrainian researchers about the works of Chinese and Japanese literature. The author writes that it is necessary to use the comparative method to study reminiscences, allusions, and quotations in the artistic texts of Ukrainian, Chinese, and Japanese writers.