Методологiя професора Романа Гром’яка

Abstract

У статті розглядається методологія видатного українського філософа і літературознавця Р. Т. Гром’яка (1937 – 2014); головну увагу зосереджено на основному принципі вченого – «правда – найвища моральність». Осмислення його методологічних підходів здійснюється на широкому матеріалі гром’яківських книг – «Що доведено життям» (1988), «Давнє і сучасне» (1997), «Орієнтації. Розмисли. Дискурси. 1977 – 2007» та «Культура, політика, інтелігенція» (2009). Підкреслено, що діалектика новаторських ідей Р. Т. Гром’яка органічно взаємодіє з оновленими традиційними підходами. Глибина аналітичності його праць ґрунтуються на широко охопленому історико-літературному матеріалі – насамперед на творчості Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника, Б. Лепкого, У. Самчука, Р. Братуня, Д. Павличка, Р. Іваничука, Р. Федорова та ін. Осмислюється діалогічність та стимулююча роль його праць.

The article deals with the methodology of a renowned Ukrainian philosopher and literary critic R. Hromiak (1937 – 2014); with the focus on the scholar’s main principle – “the truth is the highest morality”. His methodological approaches are studied based on a rich material of Hromiak’s books – That Is Proven by Life (1988), Ancient and Modern (1997), Orientations. Reflections. Discourses. 1997 – 2007 and Culture. Politics. Intelligentsia (2009). It is stressed that the dialectic of R. Hromiak’s pioneering ideas is naturally interacting with modernized traditional approaches. His works are deeply analytical as they cover a wide range of historic and literary material – namely works by T. Shevchenko, I. Franko, Lesia Ukrainka, V. Stefanyk, B. Lepkyi, U. Samchuk, R. Bratun, D. Pavlychko, R. Ivanychuk, R. Fedorov and others. The dialogism and a stimulating role of his works are given much attention.