Theoretical and methodological principles of the formation of professional culture and professional image among educators by means of the acmeological approach in war conditions

Abstract

The relevance of the research is determined by the need for purposeful activity in the direction of the formation of professional culture and professional image of education seekers during their studies. It was analyzed the essence of professional culture and professional image, based on the analysis of psychological and pedagogical literature. There was revealed their role in the formation of a professional specialist. There are also analyzed innovations in the process of formation of professional image and professional culture. They are caused by wartime. We attribute the main role in the formation of professional culture and professional image to the acmeological approach. Considering this, it is highlighted the potential of the acmeological approach. There are analyzed its advantages in the organization of the educational process. There are proposed innovative changes that should be introduced to improve the educational process based on the acmeological approach.

Актуальність дослідження обумовлена потребою вдосконалення освітньої діяльності здобувачів освіти в умовах запровадження військового стану. У статті на основі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито теоретичні та методичні аспекти формування професійного іміджу та професійної культури. Метою статті було дослідження потенціалу акмеологічного підходу в освітньому процесі та аналіз його впливу на формування професійного іміджу та професійної культури у здобувачів освіти в умовах воєнного стану. Для реалізації мети було розв’язано два завдання: 1) дослідити потенціал акмеологічного підходу для формування професійного іміджу та професійної культури здобувачів освіти; 2) дослідити особливості організації освітнього процесу у період воєнного стану. У психолого-педагогічному контексті успішність професійної діяльності майбутніх фахівців залежить від рівня сформованості професійної культури та професійного іміджу. Адекватний імідж та належний рівень професійної культури виступають у якості вагомого атрибуту професійної компетентності та професіоналізму майбутнього фахівця. У ході дослідження з’ясовано основні спільні риси професійного іміджу та професійної культури. Акмеологічний підхід обрано у якості провідного методологічного орієнтиру такої діяльності. Методологічна цінність акмеологічного підходу у формуванні професійного іміджу і професійної культури полягає в сприянні здобувачам освіти в досягненні ними тих вершин («акме»), на які може піднятися кожен студент. Під час формування у студентів професійного іміджу та професійної культури практичний потенціал акмеологічного підходу дозволяє вирішити такі проблемні питання, як: 1) вивчення взаємозв’язків між мікро-акме майбутнього фахівця індивіда, особистості та суб’єкта діяльності; 2) розробка практичних технологій стимулювання самоосвіти та самовдосконалення; 3) використання психолого-педагогічного інструментарію для організації акмеологічного супроводу здобувачів освіти. Впровадження акмеологічних ідей в освітній процес матиме позитивний вплив на: поліпшення якості освітнього процесу; створення якісного освітнього середовища для здобувачів освіти; модернізацію змісту, методів, форм організації навчального процесу; модернізацію навчально-методичної та матеріально-технічної бази освітньої установи, а також дозволить не погіршити якість освітніх послуг під час воєнного стану й дасть змогу наблизити до європейських вимог. Проаналізовано психолого-педагогічні особливості професійної підготовки здобувачів освіти в умовах війни, які необхідно враховувати для забезпечення якісного особистісного розвитку студентам. У цьому контексті доцільно проводити індивідуальну та групову роботу зі студентами стосовно питань, які безпосередньо стосуються: створення психологічно безпечного освітнього середовища в закладах освіти; особливостей переживання та подолання стресу у період війни; факторів та механізмів набуття соціально-психологічної життєстійкості особистості; формування у студентів навичок самодопомоги та взаємодопомоги.